Віктор Пилипишин: гіркий чай двоособового київського «господарника»

Віктор Пилипишин: гіркий чай двоособового київського «господарника»

Екс-чиновники, які керували Києвом ще до Кличко  і навіть до Черновецькогопродовжують дерибан столичної землі і сьогодні. Важко сказати, що їм допомагає в цьому більше: скріплюючі родинні узи і ділові зв'язки, що тягнуться далеко нагору, або приголомшливий цинізм і нахабна брехня. Але зупинити їхню спрагу нечесної наживи не можуть ні арешти, ні «сміттєва люстрація». Вийшовши із зали суду та вибравшись із бака, вони знову приймаються за старе.

Київські свати

Доля куточку парку біля давно закритого та засудженого до знесення столичного кінотеатру «Нивки» виявилася сумною: протягом січня-лютого 2017 року більшу частину дерев таки вирубали, безжально й безглуздо, на кшталт забудовної політики нинішньої міської влади Києва. А з огляду на комунальну політику уряду, яка змусила частину українців перейти на дров'яне опалення, просто дивно, що кілька ялин та беріз ще залишилося – хоча не факт, що вони доживуть хоча б до наступної зими. Те, чого так побоювалися кияни після початку «реконструкції» цього зеленого куточка столиці, сталося: тепер там з'явиться ще один ТРЦ в обрамленні газону чи додаткового паркування.

Це незбагненне українське ноу-хау: вирубати сквер, щоби розбити газон, або звести під корінь цілий ліс, щоби на виручені гроші з'їздити на природу за кордон. Так само, як зображати із себе столичного еколога, і навіть нібито організувати «волонтерів» для захисту дерев — і водночас лобіювати забудову цієї ділянки. Як це робить депутат Київради фракції «Єдність» Костянтин Яловий, чиї «волонтери» так і не з'явилися під час вирубки скверу та й не збиралися цього робити.

Для киян Костянтин Яловий відомий набагато менше, ніж його всемогутній батько Володимир Яловий: колишній заступник міського голови Олександра Омельченка (1999-2006), колишній голова партії «Єдність» (2005-2007), а нині депутат Київради, як і її син (вони обиралися по 119 та 120 округах у Шевченківському районі). І обидва вони пов'язані спорідненими узами з колишнім головою Шевченківської райдержадміністрації (2005-2010) та підприємцем Віктором Пилипишиним – чия донька Олена є дружиною Костянтина Ялового. Таким чином, Віктор Пилипишин та Володимир Яловий, дві дуже значущі в Києві людини (і в минулому, і сьогодні), припадають один одному сватами – і, зрозуміло, діловими партнерами. Але до цього «родинного клану» входять й інші колишні високопосадовці столичної влади.

Ялові: син та батько

Віктор Пилипішин. Від стегенець до огірків

Пилипишин Віктор Петрович народився 6 квітня 1961 року в селі Равське Нестерівського району Львівської області, своє дитинство він провів у селі Шевченкове Миколаївської області, а школу закінчував уже у Києві – звідки і був призваний на термінову службу. Проходив її у Внутрішніх Військ, проте заявляв, що провів цей час у навчальній частині ВР у Тулі. Що ж, там справді була навчальна в/ч №3335 (нині ліквідована), яка готувала технічний персонал для ВВ (зброярі, механіки), проте, як правило, солдати (на місця замкомвзводів або госпперсоналу), що залишалися в «підручниках», відразу отримували звання єфрейторів або сержантів. погонами. Тому в Skelet.Org є сумніви щодо правдивості його оповідань. До того ж, в одному зі своїх інтерв'ю він якось заявив, що «під час служби в армії довелося відповідати за дуже велику кількість людей, близько кількох сотень». Ось тільки найбільше, за що міг відповідати терміновик – це взвод чи майстерня. А от якщо боєць внутрішніх військ Пилипишин справді охороняв «зону», тоді так.

Версію «Пилипишина-вертуха» побічно підтверджує і те, що відразу після демобілізації він вступив до Харківського юридичного інституту (де відразу став членом КПРС), закінчивши його в 1985 році і отримавши розподіл в УМВС Києва слідчим. До Києва він повернувся вже одруженою людиною: 2 вересня 1983 року Пилипишин зіграв весілля зі студенткою Харківського педінституту Людмилою.

У лавах радянської міліції молодий комуніст Пилипишин надовго не затримався, і 1988-го він опинився на посаді завідувача організаційного відділу виконкому Печерської районної ради Києва — де й зблизився з тодішнім заступником голови виконкому Анатолієм Коваленком (з 1993-го). Зблизився настільки близько, що Коваленко став хрещеним його сином Олександром (1989), тобто кумом Пилипишина. І ось саме з цього моменту кар'єра Віктора Пилипишина різко та стабільно поперла вгору, бо його кум Коваленко беззмінно керував Печерським районом до квітня 2006 року.

Анатолій Коваленко

1990-го Пилипишин познайомився і зі своїм майбутнім свояком, новим заступником голови виконкому Київської міської ради Володимиром Яловим, чий син Костик тоді ще пішов у перший клас. Проте того ж року Пилипишин залишив стіни виконавчої влади та зайнявся юридичною практикою: спочатку він попрацював кілька місяців головним юристом Державної податкової інспекції Києва, а з квітня 1991 року вступив до Київської колегії адвокатів. Втім, адвокатство він лише використав для прикриття своєї комерційної діяльності: вже на початку 90-х сімейство Пилипишиних активно зайнялося торгівлею продуктами харчування, зокрема м'ясом, курячими стегенцями, алкоголем та чаєм. До кінця 90-х чай став одним із основних напрямків бізнесу Пилипишина: він є власником чайної фабрики та брендів «Батік», «Аскольд» та «Домашній». На жаль, у гонитві за прибутком Пилипишин з року в рік знижував якість імпортованого чайного листа (іноді пакуючи чайну потерть), тож навіть колись популярний «Батик» уже давно втратив своїх шанувальників, і сьогодні важко продається за допомогою всіляких акцій (наприклад, купюри від 1 до 500 гривень). Якість «Аскольда» та «Домашнього» українські шанувальники чаю оцінюють ще нижче. Схожі відгуки та про продукцію його торгової марки «Добра кофе».

А в середині 90-х Пилипишин зайнявся вирощуванням тепличних овочів (огірків, помідорів, салату). Для чого створив ТОВ «Комбінат «Тепличний», ВАТ «Агрофірма «Теплиці України», ТОВ «Пасат» (через нього здійснювався продаж продукції) і прибрав до рук «Київську овочеву фабрику» (КОФ). Варто наголосити, що КОФ – це підприємство, яке працювало з 1946 року, перший тепличний комплекс в Україні. Також Пилипишин зайнявся торгівлею квітковою продукцією, відкривши ТОВ «Укрофлора» на паях із польським підприємцем Єжи Коником. І ось що цікаво: повідомлялося, що Єжи Конік перебував у стані серйозного конфлікту з головним львівським податківцем Сергієм Медведчуком, рідним братом Віктора Медведчука (докладніше про нього читайте у Віктор Медведчук. Кум Путіна на варті інтересів РФ в Україні). І це, у свою чергу, викликало конфлікт між Віктором Медведчуком та Пилипішиним, який призвів до відходу останнього з Київської колегії адвокатів.

А ось більш-менш повний список підприємств та фірм, якими володіли (або досі володіють) члени сімейства Пилипишиних, виглядає так:

• ТОВ «Стоїк» (основна фірма, засновник багатьох інших)
• ТОВ «Украфлора-Вінниця»
• ЗАТ «Агрокомпанія «Україна»
• ТОВ «Альфа 3»
• ВАТ «Київська овочева фабрика»
• ЗАТ «Укрфінком»
• ТОВ «Георгій»
• ТОВ «Мрія»
• ТОВ «Слов'янський двір»
• ТМ «Добра кофе»
• ТОВ «Капітал-Інвест» (будівництво)
• ТОВ «Експорт-Імпорт»
• ТОВ «Ком-Тех» (оптова торгівля будматеріалами)
• Агрофірма «Зодіак»
• ТОВ «ВЕЖА» (меблеві щити)
• ЗАТ "Українська екологічна страхова компанія"
• Агрофірма "Троянда".
• ТОВ «Пасат»
• ТОВ «Синтез-Інвест»
• ЗАТ «Транссервіс»
• ТОВ «НВФ Талер» (здавання в оренду приміщень)
• ТОВ «Рено-Україна» (продавала французькі автомобілі у салоні в Оболоні)
• ТОВ «Союз-Авто» (торгувала автомобілями «Айді» та «Фольскваген»)
• ТОВ «Київський контрактовий ярмарок».

Віктор Пилипішин. Тепличний рейдер

З 1998 по 2006 рік Віктор Пилипишин був депутатом Київради, водночас маючи повну підтримку його секретаря та заступника міського голови Володимира Ялового та голови Печерської РДА Коваленка. Як то кажуть, гріх було не скористатися такими можливостями! І Пилипишин почав активно прибирати до своїх рук київську землю – насамперед на Нивках. Як ви правильно здогадалися, він має безпосереднє відношення до варварської забудови ділянки на місці тепер уже знесеного кінотеатру «Нивки», про який йшлося на самому початку.

Освоєння цього району Пилипишин почав ще в середині 90-х, коли він перейшов на овочевий бізнес і ще не думав ні про будівництво, ні про дерибан землі. Все почалося з розташованої у Нивках «Київської овочевої фобрики» (КОФ), на чиї теплиці він поклав своє око. 1995-го підприємство було перетворено на ВАТ, його гендиректором стала Олена Білогубова, а 1996-го Пилипишин використав типову для української приватизації схему, взявши КОФ в управління своєї компанії (домовившись із Фондом держмайна). 1998-го на КОФ провели масштабну реструктуризацію: теплиці перевели з ґрунтової на гідропонну систему (і кількість нітратів в овочах зросла), за що підприємство розрахувалося своїми акціями – 90% яких опинилися в руках сімейства Пилипишиных, які раптово оцінили вартість землі, що належить КОФ.

І ось на початку «нульових» Пилипишин провертає наступну схему: на території КОФ він стоїть виставковий центр «КиївЕкспоПлаза» (по суті – величезний бляшаний ангар), що відкрився в листопаді 2003 року, а до початку 2005 року Київрада виділила КОФ додаткові 59 гектарів. Повідомлялося, що ділянки були виділені в заповідних урочищах Китаєва та Самбурці, і не всі були використані за призначенням: частина пішла під комерційну забудову. Ходили також чутки про те, що у цій афері взяв участь голова київського «Земельно-ресурсного клірингового центру» Олег Шеремет, якого вбили у листопаді 2007 року. Пилипишину тоді нічого не пред'явили з однієї причини: Олег Шеремет був замішаний у багатьох і різних земельних махінаціях, тому коло підозрюваних було дуже велике. Однак із убитим Пилипишина пов'язувала не лише земля: Шеремет був головою політтехнологів «Блоку Литвина» і активно працював на тодішніх парламентських виборах, а Пилипишин йшов на вибори №5 у списку блоку.

2007-го, коли Пилипишин балотувався до Верховної Ради, він продав акції КОФ фірмі «Інгас-Буд» і заявив, що більше не займається бізнесом – проте виявилося, що він знову бреше.

«Інгас-Буд» через ланцюжок фірм («Реал-інвест», «Владі та Ко») належала піліпішинському ТОВ «Стоїк». А формальна зміна власника була пов'язана з тим, що на території, що належить КОФ, запланували грандіозне будівництво: житловий мікрорайон, діловий центр, ТРЦ, паркування на 6400 місць. При цьому Пилипишин лише володів землею, а ось будівництвом мали займатися фірми відомого забудовника Лева Парцхаладзе.докладніше про нього читайте у Лев Парцхаладзе. Гламурний будівельник київської політики). Реалізацію проекту у 2008 році зірвала криза, що почалася, і це врятувало 1700 київських сімей від примусового переселення з району забудови, як то передбачав початковий план – схвалений київською владою. На той час Пилипишин уже працював головою Шевченківської РДА (і взяв до себе свого зятя Костянтина Ялового начальником відділу управління житлового господарства) і, незважаючи на протиріччя з командою нового мера Леоніда Черновецького, зберігав своє лобі у Київраді.

Дірвалися

Період перебування Віктора Пилипишина біля керма Шевченківської РДА (2006-2010) ознаменувався втратою їм усіляких «берегів», тобто рамок пристойності та здорового глузду. Пилипишину ставили у провину створення разом зі своїм зятем приватних ЖЕКів, що прикарманювали велику частину квартплати, збільшення орендної плати для підприємців (або надання їм знижки в обмін на відкати), а також використання свого службового становища для перемог на тендерних постачаннях продуктів харчування до шкіл та лікарень району. Зокрема, у період 2007-2008 року його ТОВ «Пасат» заробило на практично монопольних постачаннях до шкільних та лікарняних столових овочів та фруктів 2,248 мільйона гривень.

Але з огляду на те, що і директор «Пасату» Олена Антонова, і сам Віктор Пилипишин мали депутатські мандати від блоку Литвина (вона – Київради, він – Верховної Ради), і були одними зі спонсорів партії «незамінного спікера», то Пилипишину це сходило з рук. Так само, як і підряди піліпішинської «Украфлори» на утримання газонів та клумб у Шевченківському районі, що лише у 2008 році принесло йому ще 1,7 мільйона гривень. Більше того, ручні журналісти створили кілька сюжетів про Пилипишина, називаючи його «умілим та дбайливим господарником».

Але вседозволеність та безкарність часто кружляли голову голові РДА – і він починав просто «роздаровувати» міське майно (не за спасибі, звичайно). Наприклад, у листопаді 2006 року Пилипишин влаштував незаконне відчуження підвалу старовинного будинку на вулиці Чапаєва (колись Святославської, нині Липинського), що є пам'яткою архітектури. Підвал потім перепродали за 300 тисяч доларів ТОВ «У кульгавої Підлоги» (кафе), яке розпочало там будівельні роботи, що ледь не обрушили всю будівлю, викликавши паніку серед його мешканців. Тяжби у цій справі тяглися до 2012 року!

Київська вечірня школа №5

Найбільш скандальним підсумком діяльності Пилипишина стала... крадіжка вечірньої школи. Точніше, незаконне виведення з комунальної власності міста та передача приватним компаніям будівлі київської вечірньої школи №5 із прилеглою територією. Скандал вибухнув вже після звільнення Пилипишина з посади голови РДА (у листопаді 2010 указом президента Януковича), коли у квітні 2011-го прокуратура порушила проти нього кримінальну справу за статтею 365-3 КК, звинувачуючи у завданні збитків на суму 15 мільйонів гривень! Про порушення справи було оголошено 21 квітня, а надвечір Пилипишин уже лежав у лікарні з «підозрою на інфаркт» (ну точно як Насіров). А через добу його забрав із лікарні та привіз до суду загін міліцейського спецназу. Втім, адвокати Пилипишина дуже швидко домовилися про заміну арешту підпискою, а потім справу успішно зам'яли після кількох візитів Віктора Петровича до Генпрокуратури.

Цікаво, що тоді за Пилипишина заступився Віталій Кличко, який у властивій йому хитромудрій формі заявив, що подібні арешти він вважає «поверненням у 30-ті роки» та «спробами залякування». На той час між Пилипішиним і фракцій Кличка в Київраді вже склалися ділові відносини, і цьому чималою мірою сприяв перехід з «Блоку Литвина» до Кличка піліпишинського кума Анатолія Коваленка – з 2006 року голови Печерської РДА, який пішов з посади, і обраної депутатом Київради. Хоча Skelet.Org відомо, що відносини між кумами наприкінці «нульових» охололи, все ж таки була й інша думка: угруповання київських «батьків міста» спеціально розійшлося з різних політичних сил (Пилипишин – «Блок Литвина», Коваленко – до Кличка, Ялової в «Єдність»), щоб надавати один одному підтримку. І вона дуже стала в нагоді Пилипишину, який на початку 2010 року посварився з Володимиром Литвином (докладніше про нього у статті Володимир Литвин: чи потрібен Україні професійний іуда?) і залишився без особистого політичного прикриття.

Віктор Пилипишин: Брехня, брехун!

Парламентські вибори 2012 ознаменувалися для Пилипишина гучним провалом. Справа в тому, що він балотувався безпартійним мажоритарником 223-го округу в рідному Шевченківському районі і був на 100% впевнений у своїй перемозі. Усі білборди в районі були обвішані його рекламою, виборцям розносили чай «Аскольд» із політичною рекламою Пилипишина.

На нього подали до суду за фактом підкупу виборців, проте Київський апеляційний адміністративний суд виніс ухвалу на користь Пилипишина: що «подарунки» вартістю до 33 гривень (а чай коштував лише 13) не є підкупом. Багато хто був просто шокований таким «правосуддям», який фактично легалізував покупку голосів за пачку чаю, пляшку олії або пакет цукру.

Проте Пилипишин програв вибори кандидату від ВО «Свобода» Юрію Левченку, який підтримує «Об'єднана опозиція». Але через численні порушення (генпрокурор Пшонка навіть погрожував порушенням кримінальної справи), ЦВК призначив в окрузі повторні вибори, які відбулися через рік у грудні 2013 року.

На вулицях Києва вже вирував другий Майдан, багато прихильників опозиції просто проігнорували голосування, а тим часом Пилипишин заручився підтримкою адмінресурсу Партії Регіонів. Вигравши вибори, Пилипишин 15 січня 2014 року склав присягу депутата, а наступного дня вступив до фракції Регіонів і проголосував за т.зв. «закони 16 січня», що викликали велике обурення учасників Майдану. Більше безглуздого вчинку, ніж сідати в політичний човен, що тоне, від Пилипишина чекати було не можна! За свою помилку Пилипишин заплатив у вересні 2014 року, коли націонал-патріоти вирішили пригадати йому і вибори 2012-2013 років, і підтримку регіоналів на початку 2014-го і влаштували йому хуліганську «люстрацію».

Це сильно зіпсувало рейтинг Пилипишина перед жовтневими виборами, які він програв заклятому противнику Юрію Левченку на 223-му окрузі. Крім того, як виявилося, Юрій Левченко – друг сина президента Олексія Порошенка, який вмовив тата не брати в свою команду Пилипишина і не виставляти на цьому окрузі людей від БПП Свою роль відіграли й численні погрози від «свободівців» розправитися з усіма (включно з членами виборчої комісії), хто сприятиме «фальсифікаціям виборів» — тобто програшу їхнього кандидата.

Після цього дуже негарного випадку (що «героїчного» в нападі натовпу на одну людину?) Пилипишину варто було б, як кажуть, втягнути голову в плечі. Натомість він вирішив висловитися в блогах, позиціонувавши себе як несправедливо скривджений… прихильник та помічник Майдану. Він запевняв, що сам «постраждав від режиму», то він надавав приміщення та чай із бутербродами учасникам обох Майданів. Брехуна викрили відразу ж: Пилипишину нагадали, що він працював на два фронти одразу, і спочатку справді надав учасникам другого Майдану приміщення «КиївЕкспоПлаза», але за добу вигнав людей на вулицю.

Віктор Пилипишин: гіркий чай двоособового київського «господарника»

«Професіонали» не тонуть

Проте Пилипишину вдалося швидко відновити свої позиції у Київраді, де він спирається на свого свата Володимира Ялового та зятя Костянтина Ялового, а також інших своїх людей. І у період 2014-2016 р.р. Пилипишин продовжив бурхливу діяльність із перетворення зелених куточків Києва на будівельні майданчики.

За заявами нардепа Юрія Левченка, який, схоже, вирішив мстити і переслідувати Пилипишина, той у зазначений проміжок часу зумів «умовити» Київраду виділити своїм фірмам ще кілька великих об'єктів нерухомості. По-перше, це земельні ділянки за адресою Академіка Туполєва 16-а та проспект Перемоги 84-а, що знаходяться у Шевченківському районі столиці.

Віктор Пилипишин: гіркий чай двоособового київського «господарника»

По-друге, влітку-восени 2016 року Пилипишину вдалося зірвати справжній банк: умовити Київраду підтримати генеральний план забудови в районі Нивок, який є модернізованим планом Пилипишина від 2007 року (що не відбувся через кризу 2008 року) з додатковими територіями. Згідно з ним, житловий мікрорайон плюс ТРЦ та бізнес-офіси будуть зведені не лише на землях «Київської овочевої фабрики», а й на додатково виділених територіях – до яких, схоже, входить і сквер навколо колишнього кінотеатру «Нивки». Реалізація цього проекту загрожує не тільки знищенням нових ділянок зелених Нивок, а й різким посиленням на комунікації, що існують у цьому районі (водопровід, каналізація, електромережі), не розраховані на такі навантаження. Прокладатимуть нові комунікації забудовники, звичайно ж, не будуть (навіщо їм зайві витрати), але якщо старі не витримають, то району може загрожувати мініатюрна екологічна катастрофа. Однак люди Пилипишина, відразу одягнувши на себе маски «екологів», заявили, що «контролюватимуть ситуацію» і не допустять аварій. Ага, звичайно — так само, як вони обіцяли не допустити вирубування дерев навколо «Нивок»! Адже, як вони можуть забороняти це самим собі?

Сергій Варіс, для Skelet.Org

Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!