Віктор Смирнов: корумпований начальник Подолу ЧАСТИНА 1
Він належить до тієї категорії чиновників, які залишаються «своїми» і затребуваними за будь-якої влади, надаючи специфічні послуги босам та покровителям. Але особливість голови Подільської РДА Віктора Смирнова ще в тому, що він уміє ретельно приховувати і тих, хто стоїть у нього за спиною, і те, чим займається таємно від громадськості. Не всі кияни навіть у курсі, звідки взявся цей добренький на вигляд дядечко-начальник, який стежить за тим, щоб усі лавочки в його районі були пофарбовані. І далеко не всі знають, скільки десятків мільйонів він уже «розпиляв» на цих лавках та бордюрах…
Віктор Смирнов. Незамінний помічник
Смирнов Віктор Володимирович народився 31 серпня 1965 року у Дніпропетровську (нині – Дніпро), у сім'ї Надії Семенівни та Володимира Олександровича Смирнових. Якщо ви загляньте в його біографію, то побачите, що ціла половина його життя в ній відсутня - що дуже дивно для звичайного сірого чиновника, яким він зараз є. Та й взагалі він сильно не любить говорити про своє минуле, воліючи спілкуватися зі ЗМІ лише на тему ремонту лав та парканів у його Подільському районі.
Лише у графі «Освіта» зазначено, що 1988-го Віктор Смирнов закінчив Дніпропетровський медичний інститут (нині – Медична академія МОЗ України) та отримав диплом лікаря. Але де та ким він пропрацював наступні 12 років? З якоїсь причини він вважає за краще це ретельно приховувати. А єдиний зв'язок із медичним минулим — його дружина Смирнова Наталія Григорівна, яка працює завідувачкою туберкульозного відділення Дніпровського обласного клінічно-профілактичного відділення «Фтизіатрія». До речі, виходить, що подружжя вже давно живе у різних куточках країни: чоловік у Києві, дружина у Дніпрі. Ще одна дивина!
Його нинішня трудова біографія починається лише з 2000 року, коли Смирнов отримав (або купив) у МАУП диплом «менеджера бізнесу». Здавалося б, навіщо це лікареві (якщо він був лікарем), якщо він не збирався відкрити приватний кабінет або аптеку? Але Смирнов нічого не відкрив, а отримав посаду заступника начальника Управління протокольних та масових заходів Дніпропетровської ОДА (потім сам очолив його). Місце не те, щоб таке вже хлібне саме по собі, зате постійна близькість до тіла губернатора відкриває для розторопних людей широкі можливості – і Смирнов ними користувався. Так що навряд чи його туди взяли з вулиці за оголошенням, але хто його прилаштував, залишається поки нез'ясованим. Однак у будь-якому випадку слід звернути увагу, що це сталося під час губернаторства Миколи Швеця (1999-2003).
Микола Швець
Швець був першим обраним мером Дніпропетровська, а потім Кучма зробив його губернатором – і він просидів на цій посаді найдовше. Будучи і мером, і губернатором, а потім і головою облради, Швець проводив у регіоні «велику приватизацію», фактично сприяючи поглинанню та захопленню найбільш прибуткових підприємств найбільшими олігархічними кланами та ОЗУ. Крім його зв'язку з кучмівським зятем Віктором Пінчуком, Швець всіляко лобіював інтереси «Привату» Наприклад, коли 2003-го Коломойський отримав контроль над «Укрнафтою», то Швець увійшов до наглядової ради корпорації. Їхні тісні стосунки збереглися досі, а 2014-го, сам став губернатором, Коломойський призначив Швеця своїм радником. Відповідно більшість корупційних скандалів, що спалахували навколо Швеця, теж були пов'язані з «Приватом». Наприклад, коли у 2003-2005 р.р. працював радником Кучми, то він сприяв незаконній приватизації фороського санаторію «Таврія» та 12 гектарів прилеглої землі, що опинився у власності «Привату». Ось у кого Смирнов став головою служби протоколу!
Деяку інформацію про дніпропетровське минуле Віктора Смирнова Skelet.Org почерпнув з відкритих баз даних та свідоцтв жителів міста. Ось, наприклад, засноване ще 1993 року ТОВ «Фінанси та Траст» (ЄДРПОУ 20246795), нині вже мертве, але в минулому його співвласниками були сам Віктор Смирнов, а також Геннадій Грищенко та Сергій Вершинін. Хто ж його компаньйони?
Геннадій Грищенко у «нульових» був заступником начальника «Управління з контролю у сфері дозвілля та розваг» (оформленого як комунальне підприємство) міста Дніпропетровська. Разом зі своїм босом Віталієм Крупицьким, Грищенко безпосередньо займався контролем численних ігрових залів та казино – за свідченням джерел Skelet.Orgдобре нагрівання на цьому руки. Більше того, він грів їх і після офіційної заборони цього бізнесу у 2009-му, допомагаючи організовувати роботу ігрових залів під різним «прикриттям» (інтернет-кафе, лотерейні точки тощо). Брудні гроші відмивалися, зокрема, через «Молодіжний благодійний фонд Дніпропетровщини» (25799464), засновниками якого були Геннадій Грищенко, заступник голови обласної ради Валерій Пасічник та Олександр Семенко. Про останнє відомо, що він у свій час працював в Управлінні гуманітарної політики Дніпропетровської міськради, очолював якусь обласну організацію «козацтва», а 2018-го був звинувачений у крадіжці великої суми грошей компанії «Сенко Груп», директором якої пропрацював два роки.
Сергій Вершинін нині відомий як власник ПП «Альфа Прім» (33516692) та директор Дніпропетровської обласної «Асоціації охоронних підприємств» (38199729). Він обійняв цю посаду 2016-го, змінивши на ній колишнього «есбеушника» Анатолія Семирядченка. Але чим Вершинін займався в «нульових», і з якого середовища (правоохоронного чи бандитського) прийшов у охоронний бізнес? Відомо лише, що в період розквіту ігрового бізнесу (з 90-х до 2009) його «кришували» не лише чиновники місцевої влади, а й силовики, а також ОЗУ. Тепер зрозуміло, що звело цю трійцю.
Але Віктор Смирнов залишив злачні пасовища рідного Дніпропетровська 2005-го, ув'язавшись за Юрієм Єхануровим. Їхні стосунки були схожі на якесь пристрасне кохання з першого погляду: Єхануров прибув до Дніпропетровська у квітні 2005-го і пропрацював там губернатором до вересня, після чого знову повернувся до Києва, ставши прем'єр-міністром (змінивши Юлію Тимошенко), забравши з собою Віктора Смирнова. Чим він так сподобався заїжджому Єханурова, невідомо, але той ще кілька років не відпускав його від себе. Спочатку Єхануров призначив його заступником начальника Служби протоколу прем'єр-міністра України. Гарний кар'єрний зліт!
Юрій Єхануров
2006-го стався «оксамитовий переворот», Єхануров втратив крісло прем'єра і пішов у Верховну Раду – а за ним ув'язався і Смирнов, ставши його помічником-консультантом. Це теж дуже знаковий момент: якби діяльність Смирнова обмежувалася його безпосередніми обов'язками у Службі протоколу, він міг би спокійно працювати там і за інших прем'єрів. Чи не однаково, кому складати графік зустрічей, поїздок та прес-конференцій?! Отже, між ними було щось ще, щось інше. На «голубків» вони не схожі, а отже, їхній службовий «роман» був заснований на корупції. Але, знову ж таки, невже Єхануров знайшов собі такого довіреного помічника у короткому дніпропетровському «відрядженні»? Тут два варіанти: або Смирнов сам напросився, зумівши чимось переконати Єханурова у своїй незамінності, або його «подарував» Єханурову хтось із дніпропетровських «баронів», на кого спочатку працював Смирнов. Хто це був – Швець, Коломойський, хтось інший?
Влітку 2007-го, перед достроковими виборами до Ради, Смирнов та Єхануров заснували Всеукраїнський благодійний фонд «Україна-Юнеско» (35199705). Офіційна діяльність фонду звелася до купівлі кількох сотень книг та компакт-дисків для київських бібліотек — ну а за цією ширмою кошти фонду використовувалися у виборчій компанії.
У грудні 2007-го Юрія Єханурова було призначено міністром оборони України. Вже на початку 2008-го він взяв Смирнова собі у помічники, а потім призначив його директором Департаменту міжнародного оборонного співробітництва. Як відомо, керівництво Єханурова оборонним відомством закінчилося низкою гучних корупційних скандалів, у тому числі паливних (пов'язаних і з «Укрнафтою» також), та його відставкою влітку 2009-го. Він фактично потрапив в опалу і був усунений від потоків, знайшовши собі недовге притулок у Секретаріаті президента (першим заступником), а потім зійшов з арени. І ось тут уже їхнє «кохання» зі Смирновим обірвалося!
Смирнов проводив Єханурова, а сам залишився в Мінобороні – пропрацювавши там до 2013 року, переживши кількох помаранчевих і синіх міністрів: Валерія Іващенка, Михайла Єжеля, Дмитра Саламатіна, і пішов аж за Павла Лебедєва. Він перебрався до іншого відомства, ставши помічником міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадія Темника, і обійняв посаду начальника Управління забезпечення діяльності міністра. На ній Смирнов благополучно пережив другий Майдан та люстрацію, спрацювавши потім з новим міністром регіонального розвитку Володимиром Гройсманом. Тим самим продемонструвавши свій талант бути корисною людиною для будь-якої влади.
Скандали за скандалами
Будівельна галузь в Україні давно стала осередком корупції найвищого рівня, а розвал ЖКГ тепер видно неозброєним оком навіть у столиці, де з-під землі раз у раз б'ють гейзери водопроводів, що лопнули. І почалося все це не вчора, не рік і не три тому, а триватиме вже багато років. Тому більш ніж дивно, чому після т.зв. «Революції гідності» найменше питань було поставлено екс-міністру будівництва та ЖКГ Темнику. Він був просто відпущений зі світом, а його вірного помічника Віктора Смирнова виправдали за всіма пунктами люстрації, що дозволило йому працювати на державній службі.
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Віктор Смирнов: корумпований начальник Подолу. ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!