Віталій Кропачов: що приховує вугільний президентський «сім'ї», який «дивиться»? ЧАСТИНА 1
Ця людина є однією з відповідальних за те, що українці змушені платити за електроенергію за грабіжницькими тарифами та страждати від віялових відключень. Сам він, звичайно ж, зображує з себе патріота і запевняють, що у всьому винні Ахметов та Путін, і що не можна торгувати з агресором та терористами. При цьому Віталій Кропачов вже не перший рік створює вугільний синдикат аналогічний ахметівській ДТЕК, однак із ще більш зухвалими шахрайськими схемами. Але не це змушує Кропачова час від часу з побоюванням озиратися назад і ретельно ховати від усіх своє минуле. У якому були речі набагато гірші, ніж розведення вугілля пустою породою.
Віталій Кропачов. Якось у Торезі
Кропачов Віталій Валерійович народився 4 жовтня 1973 року в Торезі. Цим єдиним фактом його відкрита біографія і обмежується, тож становлення та життя людини, яку до 2014 року величали «господарем Тореза», залишилися для українців закритими та недоступними. Напевно, про нього могли б розповісти чимало цікавого його земляки, проте Торез зараз перебуває під владою сепаратистів і в повній інформаційній блокаді. Проте велика земля українська, і багато по ній ходить різних цікавих чуток та фактів. А ще щось збереглося на старих, ще доступних інтернет-ресурсах.
Отже, приховавши від народу своє колишнє життя, Віталій Кропачов розпочав нове з літа 2014 року – заявивши про себе як про українського патріота Донбасу, за що він нібито постраждав. Справді, у ЗМІ про нього постійно пишуть, що Кропачов був одним із небагатьох бізнесменів Донбасу із «проукраїнською позицією», і за це сепаратисти розгромили його офіси, а потім відібрали його бізнес. Що ж, щодо розгрому офісу це факт, чиста правда. Позбавили його і крісла директора Торезського заводу твердих наплавних сплавів, яким Кропачов розпоряджався фактично як особистою власністю, кладучи прибуток у свої кишені.
Під питанням доля його двох підприємств «Сніжнепогрузтранс» і «Торезпогрузтранс», які займалися перевезеннями вугілля: фактично це були компанії-посередники, які працювали з орендованим транспортом, і володіли лише своїми офісами та налагодженими схемами. Тобто з матеріального погляду там і відбирати не було чого, і цей бізнес у нього не так відібрали, як просто похерили – тепер перевезеннями займаються інші фірми інших людей. Однак цей бізнес приносив Кропачову стабільний і величезний дохід, і з цієї позиції він справді втратив багато. Втім, увійшовши до вугільного бізнесу «сім'ї» Порошенка, він створив нові схеми, компенсувавши свої втрати.
А ось про інші свої втрати Кропачов чомусь мовчить: наприклад, про шахти-копанки (або як кажуть у Торезі «дірки»), на яких він роками робив великі гроші – у тому числі й розвозячи їхнє вугілля на підприємствах Ахметова. Або про нерухомість у Торезі, з якої і почалася та скандальна історія, яка привела Кропачова на «проукраїнські позиції».
Руслан Абальмаз-Оніщенко до 2014 року
Але для початку вирушимо у 2004 рік, коли ЗМІ повідомили про шокуючу подію: дільничний міліціонер Тореза Вадим Стороженко звернувся до прем'єр-міністра з благанням про допомогу та захист від місцевої мафії, яка влаштувала розправу над його родиною. В опублікованому листі Стороженко називав імена тих, хто тримав у своїх руках Торез і правил їм, вводячи в страх його мешканців: кримінальні авторитети «Черкес» (Віталій Черкасов) та «Корній» (Олександр Корнієнко), начальник ОБОП Семикопитний, помічник прокурора Чуприна, «Кримінальний з великим ентузіазмом катував людей, Руслан Абальмаз – колишній працівник МВС, який відсидів за рекет 7 років. За кілька років Абальмаз теж оновить свою біографію: взявши прізвище дружини і став Русланом Онищенком. Так-так, тим самим!
Так от, у «нульових» торезськими «копанками» займалися кілька ОЗУ, і в тому числі угруповання, до якого входив Володимир Марков (власник ПП «Марків»). Він був «приблатненим комерцем», який займався реалізацією видобутого вугілля та вкладеннями прибутку. Серед помічників, які працювали з ним, варто особливо виділити двох осіб. Перший — це Руслан Абальмаз, який їздив від «дірки» до «дірки» на своєму величезному позашляховику та «наглядав за порядком». До його обов'язків входило і залякування сімей загиблих копачів – щоб не здіймали шуму і мовчали в ганчірочку. Skelet.Org розповідали, що в одній із «копанок» задихнулися троє робітників — так Абальмаз наказав дістати їхні тіла та викинути у посадку, і негайно продовжити роботу. А ось другим був комерційний помічник Маркова, молодий та заповзятливий Віталій Кропачов – який займався, зокрема, розвозом видобутого вугілля. Саме з тих копанок і виріс його логістичний бізнес.
Артур Ліхоліт
Тепер перемістимося в 2011 рік, коли в ЗМІ з'явилася одна з ранніх згадок про Віталія Кропачева, які збереглися досі. Пізно ввечері 16 жовтня того року в Торезі якийсь п'яний дурень влаштував у центрі міста віражі на ВАЗ-21-099, що ледь не збивши дружину і дитину Кропачова, які прогулювали там дружину. Розгніваний глава сімейства з'явився вже через 2 хвилини (благо BMW X6 їздить швидко), і разом із двома охоронцями почав бити дурного лихача, причому ногами. Ще через 3 хвилини до місця пригоди прибув наряд міліції разом із начальником Торезського МВ УМВС Артуром Ліхолітом – які лише весело сміялися, дивлячись як, Кропачов б'є людину (нехай і порушника правил дорожнього руху). Лише коли Кропачов втомився, бідолаху запакували у «бобик» і відвезли до відділення – де йому, напевно, ще додали.
Ліхоліт особисто примчав до місця події, покинувши свій вечірній відпочинок, бо був другом і діловим партнером Кропачова. А зблизилися вони завдяки тому ж Маркову. У того в приятелях ходив начальник ВБЕЗ Ігор Загородній, який потім у 2007-2009 очолював МВ УМВС Тореза – і зробив Ліхоліта своїм заступником. Вже тоді між Ліхолітом та Кропачовим існували близькі стосунки та якийсь тіньовий бізнес.
До речі, незадовго до події з п'яним водієм, Ліхоліт «відзначився» у скандальній справі голови Торезкого міського суду Олександра Пушнова, який на своєму джипі (і теж п'яний) на смерть збив студентку Аліну Ліхтанську. Суддю, зрозуміло, ніхто не став бити - навпаки, вся торезська мафія кинулася захищати його. А Ліхоліт швидко організував підставного водія, який нібито сидів за кермом суддівського джипа – Василя Гладуняка.
Ну а сам Віталій Кропачов у 2011 році був уже не просто «тінню» Маркова, а його діловим партнером, депутатом обласної ради, згодом головою міської організації Партії Регіонів. Крім вугільного бізнесу, Кропачов прибрав до рук і Торезський завод твердих сплавів наплавки: держпідприємство спочатку збанкрутували, потім на нього прийшла керуюча компанія, і Кропачов став директором заводу. Але чи це був особистий бізнес Кропачова, чи корпоративний бізнес його, Маркова, Ліхоліта та інших членів торезської мафії, залишається поки невідомим. Проте джерела Skelet.Org стверджували, що до 2014 року Кропачов був поставлений цією мафією «дивлячимся» за Торезом, якому доручили вирішувати всі питання. І ось одне із таких питань він вирішив неправильно.
Віталій Кропачов: що приховує вугільний президентський «сім'ї», який «дивиться»? ЧАСТИНА 1
Це була історія з МАФами, які виросли на території навколо міського автовокзалу. Потім ця територія перейшла з відомства Мінтрансу до комунальної власності, а міськрада передала її ТОВ «Скіф-Сервіс» підприємця Олександра Кострюкова – який розпочав війну за землю з власниками кафешок та магазинчиків. Війна ця загострилася у 2012 році, коли Борис Колесніков пообіцяв збудувати в Торезі льодову арену. Відповідне місце для будівництва знаходилося у власності ТОВ «Скіф-Сервіс», але долю захотів увійти Віталій Кропачов, який запропонував Кострюкову угоду: той поступається йому права (частково або повністю) на ділянку під арену, а Кропачов і «батьки міста» дозволять Кострюкову вижити з привокзальної площі МА. І почалося велике протистояння, що супроводжувалося підпалами, зведенням огорож, акціями протесту та зносом огорож, набігами «титушок» з числа спортсменів-боксерів. При цьому Кропачов публічно виступив із позицією «МАФи оформлені незаконно, суд на стороні Кострюкова, міська влада не до того ж».
Свого апогею ці протести досягли в лютому-березні 2014 року, коли торезські підприємці, що їх влаштовували, надихнулися київським Євромайданом – що й налякало торезську мафію. Віталій Кропачов намагався виступати із закликами «не розгойдувати», «зберегти стабільність», «не допустити» тощо. Але його вже мало хто слухав, оскільки всесильна Партія Регіонів потерла свою владу, а клан «донецьких» розсипався на очах. Настав час великих змін.
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Віталій Кропачов: що приховує вугільний президентський «сім'ї», який «дивиться»? ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!