Віталій Хомутинник: чоловіки та мільйони парламентського «вундеркінда». ЧАСТИНА 1
Лише п'ять років тому він був улюбленим «хлопчиком-мільйонером» Віктора Януковича, очолював молодіжне крило Партії Регіонів та збирав «відкати» за відшкодування ПДВ. Сьогодні він є улюбленцем Ігоря Коломойського, входить до парламентської фракції «Відродження» та знову вирішує питання з відшкодуванням ПДВ. У чому ж секрет непотоплюваності Віталія Хомутинника? І як колись наймолодший депутат Верховної Ради примудрився стати сьогодні найбагатшим народним обранцем?
Кримінальна сімейка
Коли 2002 року Хомутинника було вперше обрано до Верховної ради, то він справді став наймолодшим на той час українським нардепом (26 років). Зрозуміло, це привернуло увагу преси, як і те, що за рік Хомутинника запросили до радників до прем'єра Януковича і очолив «Союз молоді регіонів». Люди, не знайомі з справжнім минулим Хомутинника, здивовано зашепотіли «генію, вундеркінду!» — а він і радий був підхопити це фуфло, власноруч вигадавши собі нову біографію. Той самий, у якому він з 15 років нібито возив джинси з Туреччини, потім шив спецодяг, наполегливо заробив перший мільйон, заодно закінчивши дві академії. Тому що опублікуй Хомутинник публічно своє сьогодення, то його, мабуть, варто було б одразу позбавити і депутатського мандата, і всіх нажитих мільйонів. Що, зрештою, ще не пізно зробити і зараз.
Хомутинник Віталій Юрійович народився 4 серпня 1976 року у місті Макіївка (Донецька область). Його батьки були не зовсім «простими робітниками», як він запевняв. Мама, Валентина Іванівна, яка працювала на комбінаті «Спецодяг», непогано підробляла на лівих замовленнях. А тато Юрій Володимирович Хомутинник працював на комбінаті «Ремпобуттехніка» (обласна мережа комбінатів побутових послуг) не телемайстром, а начальником. Яким саме його син, звичайно ж, не розповість. Але джерела Skelet.Org повідомляли, що Юрій Володимирович мав пряме відношення до ювелірних майстерень, що входять у сферу «Ремпобуттехніки», через які на той час здійснювався тіньовий оборот золота, насамперед кримінального (краденого). І що навіть він нібито мав у місцевого криміналу прізвисько «Юра Золотий», оскільки він активно скуповував «ліве золото» і в злодіїв, і в циган. Взагалі суворі донбаські ювеліри того часу були зовсім несхожі на кіношних євреїв у нарукавниках. Наприклад, у Донецьку (напроти гастронома «Москва») у такій ювелірці від «Ремпобуттехніки» працював майбутній кримінальний авторитет Євген Кушнір — старший брат якого був слідчим у міліції. Той самий Кушнір, чия банда буде звинувачена у вбивствах Ахатя Брагіна, Вадима Гетьмана та Євгена Щербаня.
Юрій Хомутинник
Юний Віталік піти стопами батька не хотів, ювелірна майстерня здавалася йому неймовірно нудним місцем - як, втім, і школа. Свої найкращі підліткові роки він проводив на вулиці, у компанії старших пацанів, які розважалися хуліганством, а іноді й гоп-стопом. Віталік, наймолодший з них, виступав у ролі задираки: чіплявся до обраної жертви, провокуючи її на потиличник, після чого з-за рогу з'являлися «захисники». Іноді жертві пропонували «відкупитись», частіше просто били. І одного разу вся їхня компанія таки потрапила до міліції. Старші дружки Хомутинника вирушили «на зону», а ось його, 15-річного бовдура, відмазав батько. Хомутиннику-старшому вдалося все-таки пояснити синові, що робити великі гроші на бізнесі – це набагато краще та безпечніше, ніж відбирати гроші у перехожих.
Так наш герой зав'язав із банальним криміналом і зайнявся тіньовим бізнесом, заради чого не почав витрачати час на подальше навчання у середній школі чи ПТУ.
У переломному для всієї країни 1991 року, з атестатом про закінчення 9 класів у кишені, Віталій Хомутинник оформився до ДП «Спеціалізоване управління рекультивації та механізмів будівництва» (щоб десь рахуватися), а сам зайнявся човниковим бізнесом. Звичайно ж, 15-річний підліток не міг нічого возити з Туреччини, та йому це й не потрібно: офіційно бізнес вів Володимир Лемешко, старший товариш Віталія Хомутинника, якому довіряв його батько. Гроші на розкрутку теж дав Хомутинник-тато, і він забезпечив синові захист з боку місцевих ОЗУ. Поки Макіївку «тримали» Едуард Брагінський (прізвисько Чирик, був знайомий із молодим Віктором Януковичем), Василь Джарти (прізвисько Вася-Біта) та Самвел Мартіросян, давні знайомі Юрія Володимировича за золотими схемами, на бізнес Віталіка ніхто не наїжджав. Щоправда, 1994-го почалася велика кримінальна війна зі стріляниною і Брагінського вбили, але на той час Віталій Хомутинник уже зібрав власну «бригаду», взяв у неї «друзів юності, що відкинулися із зони» – переконливо пояснивши їм, що тепер у їхній компанії головний він.
Хомутинник-батько не міг натішитися старшим сином, що взявся за розум. Чого не можна було сказати про його молодшого – Юрія Юрійовича Хомутинника (1983 р.н.), який з кінця 90-х вів розгульне життя мажору, а поповнювати кишенькові гроші вирішив шляхом викрадення дорогих автомобілів. Але про це трохи нижче.
Віталій Хомутиннік. Під крилом Щербаня
Віталія Хомутинника завжди тягнуло до старших чоловіків, і він мав просто якийсь талант завойовувати їхнє розташування. Можна сказати, що саме це й забезпечило йому кар'єру мультимільйонера та нардепа. А розпочалася вона у 1993 році з його знайомства з Володимиром Щербанем, який тоді був заступником голови міськвиконкому Донецька. Повідомлялося, що історичне знайомство вже дуже впливової людини із 17-річним юним бізнесменом відбулося за дуже таємничих обставин у макіївському кафе «Шанс». Чутки, що ходили про це, багато чого недомовляли, а тому в подальшому тісному співробітництві цих двох людей ніхто не міг розглянути жодної логіки. Хомутинник мав бути або далеким родичем Щербаня, або представлений йому деякими дорослими людьми, які мали про Щербаня спільні справи, або, на крайній край, стати його коханцем. Інакше б із чого Щербаню було впускати юного торговця турецькими пуховиками до свого ближнього кола?
Володимир Щербань
Якими б не були причини, але це сталося. І з цього моменту справи у родини Хомутинників різко пішли вгору, особливо коли Щербань став головою обласної ради (1994), а згодом губернатором Донецької області (1995). Малоприбуткова човникова торгівля «ганчірками» була занедбана, 1994-го року вони створили фірму «Каскад», де Віталій Хомутинник обійняв посаду директора із зовнішньоекономічної діяльності. 1998-го вона була переустановлена в ЗАТ «Каскад», до числа співвласників якої увійшли Володимир Лемешко та Володимир Логвінов.
Щодо Логвінова жодної чіткої інформації немає (вона ховається). Якось ЗМІ повідомили, що він нібито тесть Віталія Хомутинника (батько його дружини Світлани), хоча підтвердження ця інформація не отримала. Інші джерела Skelet.Org повідомляли, що Логвінов був людиною Щербаня, треті – представником донецьких ОЗУ, четверті – що давнім другом сім'ї Хомутинників. Знову ж таки, вірними можуть бути відразу кілька варіантів — хіба не можна одружитися з донькою друга сім'ї чи людини шефа? У будь-якому разі, вага Логвінова була достатньою, щоб зайняти в «Каскаді» крісло директора, а потім взяти туди бухгалтером іншу свою дочку Ольгу.
Віталій та Світлана Хомутинник
«Каскад» став типовою міцною фірмою свого часу, що займається всім підряд: торгувала вугіллям, коксом і металом, спецодягом (для цього був приватизований комбінат «Спецодяг», де раніше працювала мама Хомутинника), шахтним обладнанням, брала участь у ваучерній приватизації через ТОВ «Інтайм», торгівлі через ТОВ «Інтайм», «Укрспецпостачання». Успіх їй забезпечувало ім'я Щербаня – поки що він був першою людиною в області. Втім, коли в крісло губернатора посадили невдаху Віктора Януковича, Віталій Хомутинник дуже швидко знайшов шлях і до його серця (або чогось іншого). Та й це було куди простіше, маючи за спиною і спільних із Януковичем знайомих у «блатному світі», і екс-губернатора Щербаня, і репутацію великих бізнесменів. На додачу до успіху в бізнесі, Віталій Хомутинник у 1998-му році обирався до міськради Макіївки (і 22-річний хлопець очолив бюджетну комісію), і тоді ж вступив до Партії регіонального відродження України, яку заснував тодішній мер Донецька Володимир Рибак (а потім вступив до ПППУ).
Заступництво губернатора Щербаня допомогло Віталію Хомутиннику вирішити і болюче питання з його освітою. Він десь роздобув атестат про повну середню освіту та записався до Донецької державної академії управління, диплом якої отримав у 2000-му році. Ось так недоучка став випускником академії, зробивши крок до своєї репутації «вундеркінда».
1999 року Володимир Щербань поїхав на губернаторство до Сумської області, прихопивши з собою свого юного компаньйона. Сумчани досі згадують про період Щербаня зі здриганням: жадібність цієї людини, яка хотіла розставити своїх людей на всі посади та прибрати до своїх рук вельми прибутковий бізнес, не знала кордонів. Але в тому «щербанівському терорі» було недооцінено роль сімейства Хомутинників. Як писали ЗМІ, кілька родичів Віталія Хомутинника провчили у регіоні дуже хлібні посади, присмоктавшись там на довгі роки. А сам він грав роль посланця Щербаня, коли приходив до власників підприємств із доброю усмішкою та пропозицією поділитися бізнесом «на хороших умовах» (у разі відмови приходили вже похмурі особи з «поганими умовами»).
Так спільний бізнес Щербаня та Хомутинника поповнили підприємства: «Нафтопроммаш», Свіський насосний завод, Білопільський машинобудівний завод, Білопільський сирзавод, Лебединський завод поршневих кілець, Лебединський хлібокомбінат, Конотопський хлібокомбінат, Глухівський м'ясокомбінат, «Сум завод гумотехнічних виробів, Сумська швейна фабрика «Спецодяг», Охтирська швейна фабрика, «Охтирсільмаш», Роменський завод поліграфічних машин, Роменський молокозавод та ін. Для спільного управління ними була створена корпорація «Північно-східна промислова група», 49% акцій якої належало З. Корпорація працювала до 2005 року, поки Щербань не втік із країни, рятуючись від цілої низки порушених проти нього кримінальних справ. І тоді Віталій Хомутинник, який відбувся лише легким переляком, постарався вигідно продати значну частину їхнього спільного бізнесу. Частина активів, що залишилися, в 2005-2006 роках зуміли собі повернути їх колишні власники, але тільки частину. Саме сумські підприємства, «віджаті» Хомутинником на пару зі Щербанем, становили тоді основну частину його величезного капіталу.
Цікаво, що у 2004 році Хомутинник активно працював із «Брокбізнесбанком» сім'ї Буряків, разом із яким заснував СК «Брокбізнесстрахування», якою потім перевів зернотрейдерську компанію «Агроконтракт» у власність свого ТД «Євросервіс». Це був початок страхового та аграрного бізнесу Хомутинника.
Київські хати Хомутинників
2002 року Василь Джарти, старий «кореш» родини Хомутинників, який тоді був мером Макіївки, запропонував Віталію спробувати себе у великій політиці – і допоміг йому обратися народним депутатом у виборчому окрузі №53. Для цього Хомутинник навіть перереєструвався до лав новоствореної Партії Регіонів, а через рік саме Джарти порадить «донецьким» поставити Хомутинника на чолі молодіжного крила Партії регіонів.
Варто зауважити, що, за інформацією різних джерел, сім'ї Хомутинників і Джарти пов'язувало не лише їхнє минуле у 80-х на початку 90-х років, а й маловідомий переділ бізнесу у другій половині 90-х. А ділили вони, крім іншого, частку Самвела Мартіросяна, який сидів у СІЗО. Повідомлялося, що «частка Самвела» становила значну, якщо не більшу частину макіївських активів Хомутинника. Потім Самвел вийшов на волю (не на жарт налякавши Віталіка), однак не став лагодити розбірки, а без будь-яких претензій спішно покинув місто.
Отже, обраний народним депутатом Віталій Хомутинник прибув до столиці і одразу купив собі пентхауз (вулиця Ковпака 17, кв. 147). Однак потім він «схаменувся»: переписав квартиру на дружину, також подарувавши їй «нульову» Toyota RAV4, і записався в Раді в чергу на отримання казенного житла. І буквально за кілька місяців отримав трикімнатну квартиру на Позняках (Срібнокільська 24, кв. 168), куди прописав маму та молодшого брата Юрія (того самого, який викрадав автомобілі). Але цього Хомутинникам здалося мало, і в 2005 році вони влаштували рейдерське захоплення будинку за адресою провулок Редутний 6. Захоплення здійснювалося через «Глобус-Інвест», записану на Юрія Хомутинника та Германа Волгу (родича Василя Волги).
Того ж 2005 року Хомутинник вирішив віджати собі... аквапарк до Криму. Можливо, з розрахунком збудує там і собі невелике бунгало. Сталося таке: бізнесмен Микола Стефлюк кілька років будував у Севастополі аквапарк, на пару з російським бізнесменом Анатолієм Загорським (по 50%). Але коли аквапарк уже був майже готовий, Загорський кудись зник (він потім так і не з'явився), а натомість з'явився Віталій Хомутинник, який заявив, що тепер співвласником аквапарку є він, і вимагав переоформити договір. «З Києва він привіз юриста, який взявся той договір переробляти. Коли ж нарешті я побачив новостворений документ, то мого прізвища там уже зовсім не було», скаржився Стефлюк.
І все одно Хомутинникам було замало! У 2007 році, за допомогою своїх людей у Київраді та знайомства з мером Леонідом Черновецьким, Хомутинник отримав 12 соток землі у Голосіївському районі, біля самої Кончі-Заспи, на березі Дніпра. Майже відразу ж їхня сімейка незаконно захопила ще 23 сотки території (разом із шматком дамби), розширивши свою ділянку, і звела там цілих три будинки! При цьому вони перегородили своїм парканом прокладену дамбою дорогу, а також відрізали єдиний шлях до дитячого табору «Робінзон».
У серпні 2016 року група активістів влаштувала під парканом «маєтки» Хомутинников акцію протесту, а потім, вирішивши що незаконно зведений паркан не є власністю, що охороняється законом, знесли його, звільнивши дорогу. У відповідь, для захисту своїх володінь, Хомутинники викликали не лише правоохоронців, а й представників «Всеукраїнської народної ради протидії корупції» (во як!), які до того ж виявилися ще й ветеранами АТО. Ситуація виглядала досить курйозно: «атошників» викликали для захисту від «атошників». Утім, в Україні це вже стає буденністю.
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Хомутинник Віталій: чоловіки та мільйони парламентського «вундеркінда». ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!