Володимир Кістіон: таємниці "вінницького двору". ЧАСТИНА 1
Українці переплачують за газ, опалення та електроенергію в 3-4 рази більше за їхню реальну вартість, проте на цю тему наче накладено друк мовчання. За Роттердамською формулою та газовими схемами стоять не лише донецькі та дніпропетровські олігархи, а й влада «вінницьких», які ці схеми створили, а тепер усіляко захищають та покривають. І одна з ключових ролей у цьому належала майже непомітному екс-віце-прем'єру Володимиру Кістіону, який має за спиною великий досвід розлучення на комуналку.
Володимир Кістіон. Команда їх молодості
Кістіон Володимир Євсійович народився 31 травня 1965 року в селі Должок Ямпільського району Вінницької області. Добросовісно відслуживши в армії, він вступив до Одеського інженерно-будівельного інституту (нині державна академія будівництва та архітектури) на досить незвичну для сільського хлопця спеціальність «водопостачання та каналізація». Але цей вибір визначив усю його подальшу кар'єру від водопровідника до віце-прем'єра.
1989-го року Кістіон повернувся на батьківщину і вступив на роботу до водоканалу райцентру Ямпіль. А вже за рік молодий фахівець очолив це підприємство. Це аномально швидке зростання пов'язували з деякими спорідненими узами Володимира Кістіона: одні джерела Skelet.Org стверджували, що йому допоміг тесть, інші – що дядько. Але Кістіон, як і інші «вінницькі», старанно приховує і своє минуле, і зв'язки.
Їхніми зусиллями, з 2006 року Вінницька область перетворювалася на інформаційне гетто зразка «тоталітарного кучмізму»; за наявною у Skelet.Org інформації, тоді навіть місцеві форуми ретельно почистили від будь-якого компромату на «батьків» міста та області. Причому у команді «вінницьких» відповідальним за гасіння громадського обурення був Олександр Рева – тоді ще один зам вінницького мера Гройсмана, а сьогодні ще один міністр уряду Гройсмана. Постарався він на славу: якщо у 2008 році вінничани мало не вступали з міською владою у рукопашні бої, то до 2014 року Вінниця стала білою плямою на карті соціально-політичного невдоволення України. Невдоволення, звичайно ж, існувало, але виражати його вільно і відкрито, не по команді, і не в зазначеному напрямку, вінничанам уже не давали – а право говорити мали лише пропагандисти «перемог» та «досягнень» місцевої влади. Згодом, після другого Майдану, «вінницькі» перенесли цей досвід уже на всю Україну.
Формування нинішнього вінницького клану, званого також «вінницькою мафією», почалося на рубежі століть (навіть тисячоліть), і його кістяком стали вінницькі «сім'ї», які брали активну участь у поваленні вінницького мера Дмитра Дворкіса (1992-2000). Його навіть намагалися вбити: 23 листопада 1999 року на Дворкіса було скоєно замах, виконаний, за інформацією джерел із МВС, кілерами із львівської ОЗУ Володимира Дідуха (Вові Морди). Проте дієвішим виявилися політичні інтриги, вплив на міську та обласну ради Вінниці, та поїздки «ходоків» до самого президента Кучми. До речі, серед цих «ходоків» був і молодий Петро Порошенко, який зі своїм батьком Олексієм Порошенком мав на Вінниччині великі бізнес-інтереси.
Густа шевелюра Петра Порошенка незмінно стирчала за спиною Л. Кучми
Тоді, наприкінці 90-х, навіть утворився своєрідний трикутник протиріч Порошенко-Медведчук-Дворкіс. Варто згадати, що у 1998 році народний депутат Петро Порошенко був членом фракції СДПУ(о), однак у ході боротьби челяді за найближче до трону місце він посварився з Віктором Медведчуком. Так от, Медведчук потримав Дворкіса, умовивши Кучму призначити того головою Вінницької ОДА (за збереження посади мера), а родина Порошенка підтримала антидворкісівську опозицію – серед яких був і власник вінницького ринку «Юність» Борис Гройсман (тато майбутнього прем'єра).
Борис Ісаакович Гройсман відпочиває
2000-го року новим вінницьким мером був обраний Володимир Ваховський (помер у 2013), місцевий «батько приватизації», проте постать вкрай несамостійна. Цікаво, що тоді у виборчому штабі Ваховського (фактично у штабі клану «вінницьких», що формував) працював журналіст Георгій Гонгадзе, причому робив він це нібито на прохання з найближчого оточення Кучми. Так ось, просидівши в кріслі мера лише два роки, Ваховський добровільно поступився його наступними виборами. Олександру Домбровському – колишнього першого секретаря міськкому ЛКСМУ, одного з найактивніших вінницьких бізнесменів, що стоїть біля витоків створення вінницького клану.
У майбутньому він став вінницьким губернатором (2005-2010), був двічі обраний до Верховної Ради, увійшов до фракції БПП. Домбровського називають одним із найстаріших політичних соратників Петра Порошенка, хоча їхні стосунки у бізнесі досі залишаються таємницею. Проте Домбровський – один із найбагатших вінничан, причому його капітал оточений численними корупційними скандалами.
Олександр Домбровський та Петро Порошенко розуміють один одного з півслова
2001 року Домбровський був ще лише депутатом міськради. Однак він мав величезний вплив як на мера Воховського, який правив з волі клану, що сформувався, немов боярський царець, так і на губернатора Юрія Іванова та голови облради Ігоря Калєтніка (майбутнього головного митника України, главу цілого корупційного сімействаа). І, за інформацією джерел Skelet.Org, саме Домбровський витяг Володимира Кістіона з ямпільського «за…опья», привіз до обласного центру та пролобіював його призначення начальником «Вінницяводоканалу». З цього моменту і розпочався вінницький етап життя Кістіона, в якому він піднявся не просто до великого начальника, а й став одним із «батьків мафії».
Батьки комунальної мафії
Невже у самій Вінниці не було жодного видного фахівця, здатного очолити водоканал? Це питання досі залишається відкритим. За інформацією різних джерел Skelet.Org, новому кар'єрному зльоту Володимир Кістіон був зобов'язаний не якимось своїм достоїнствам чи навіть зв'язкам, а черговій афері «вінницьких», яким потрібний був такий собі зиц-голова. А сталося ось що: ще в 1996-97 р.р., коли поступливий Володимир Ваховський працював головою обласного Фонду держмайна, а потім заступником губернатора Анатолія Матвієнка (бізнес-партнер Домбровського), почалася поетапна «прихватизація» Вінницького лампового заводу, на якому колись працювали 5 тисяч горожан. "Вовк ловить яйця"). Завод кілька років старанно розоряли, а потім вирішили запровадити у комунальні борги.
Так от, коли Кістіона призначили начальником «Вінницяводоканалу», було проведено наступну аферу. Заводу було пред'явлено позов на 17 мільйонів гривень боргу за комунальні послуги, більшість якого виставив водоканал, який різко підняв свої тарифи і не погоджується на відстрочки.
Потім, як двоє з скриньки, виникли власники кримського ТОВ «Аспект» Віталій Храмов та Андрій Медяков, які запропонували погасити цей борг в обмін на акції та майно заводу (цехи, склади та майже 36 гектарів території із власним парком). На базі заводу вони створили ЗАТ «Ламповий завод» та ТОВ «Вінницький завод склотари», які так і не розвинулися, і закрилися ще 2007-го. А ще через рік, коли Кістіон перейшов на роботу до міськради заступником міського голови.Володимира Гройсмана), ламповий завод офіційно припинив своє існування – його визнали банкрутом. Зараз його руїни потихеньку розбирають на будматеріали та метал.
Вінницький ламповий завод був розкрадений повністю
Подібні історії дають змогу розглянути структуру «вінницького клану». Безпосередні виконавці будь-яких афер (Володимир Кістіон, Рева, Ваховський) були фігурами, залежними від кількох впливових сімей бізнесменів (Домбровський, Гройсмани), а ті, у свою чергу, пов'язані з сім'ями, які займали високе становище у Києві (Порошенко, Матвієнко). Звісно ж, «вінницькі» не обмежуються названими прізвищами. Крім того, «вінницький клан» не єдиний, він складається з «сусідних сімей», які мають свої маріонетки на різних посадах, свої «куми» у правоохоронних органах області та свій «дах» у Києві. Але в даному випадку Володимир Кістіон та Рева – це люди сімейного клану Гройсманів, а Гройсмани завжди були пов'язані із родиною Порошенка. Піднявся Петро Олексійович – витяг у Київ та сімейний клан Гройсманов! Але чому саме Гройсмана, а не, скажімо, Домбровського? Кажуть, що справа тут у давніх близьких стосунках голів їхніх родин.
Олексій Іванович Порошенко, патріарх президентської сім'ї
Проте Домбровського та його людей на Банковій також не забувають. Наприклад, людиною Домбровського називають Мирослава Продана — колишній заступник скандально відомого Романа Насірова, зараз замість нього в.о. начальника ДФС. Більше того, Володимир Кістіон також довгий час був креатурою Домбровського, поки той не влаштував його в заступники Володимира Гройсмана. Тож він досі може залишатися людиною Домбровського у родині Гройсманів.
Отже, Володимир Кістіон настільки старанно справлявся з поставленими завданнями, що перебував у керівництва «Вінницяводоканалу» до 2008 року – потім перейшовши на підвищення. Ось тільки єдиними його «реформами» на цій посаді були регулярне підвищення тарифів, нав'язування жителям міста водомірів (і оплати за їхню перевірку), і закрита інформація про реальну вартість очищення стоків. Втім, останнє притаманне всім майже всім водоканалам України. Однак лише у Вінниці комунальні служби прозвали місцевими жителями «комунальної мафією», одним із «батьків» якої називали Володимира Кістіона. І йшлося не лише про маніпуляції з тарифами та мільйони гривень, що канули в глибини вінницької каналізації.
Наприклад, у 2008 році вінницький водоканал непогано «намухлював» із землею, що йому належала: вивів з користування частину території (природоохоронної зони), а потім через міську раду та мера Володимира Гройсмана роздав ділянки під забудову. Самому Кістіону від тієї афери дістався «на згадку» дуже пристойний будинок, що різко виділяється на тлі навколишніх будівель.
«Хатинка» Кістіону
Адже це була найнатуральніша афера: річ у тому, що ділянка під будинком була виділена Юрієві Піндику — простому шоферу міськради Вінниці. Поруч ділянку отримала дочка Піндіка – Людмила Лисюк. І можна було б тільки порадіти за трудівника бублика, який все життя возив дупи начальників, якби жодна дивина. Якщо на ділянці Лисюк було збудовано її власний будинок, то на ділянці Піндіка будинок збудував Володимир Кістіон, записавши його на свого сина. При цьому сам Піндік стверджує, що нібито продав свою ділянку – тільки не пам'ятає коли, кому і за скільки (виявляється, у шоферів не тільки геморой, а й склероз!), хоча в реєстрах та кадастрах ця ділянка й досі значиться за нею. Ось так найкращі люди «вінницької команди» вміло прикидаються тими, хто живе на одну зарплату: будинок сина, а ділянка під ним взагалі чужа. Жодна прокуратура не підкопається!
До речі, говорячи про будівництво, варто згадати, що одним із найактивніших забудовників Вінниці був Олександр Домбровський: спочатку під час перебування мером міста (2002-2005), а потім губернатором області (2005-2010). Забудову не завжди вели його компанії, але Домбровський часто мав частку в чужих, яка часом доходила до 50%. Натомість він забезпечував повний «сервіс», починаючи з виділення землі та вирішення будь-яких питань, а також надавав різні «знижки». Однією з таких «знижок» було підведення водопроводу та каналізації без зволікань та додаткових «накруток» — що досягалося за дзвінком Домбровського начальнику водоканалу Кістіону.
Так само у Skelet.Org є інформація про те, що під час перебування начальником «Вінницяводоканалу», Володимир Кістіон допомагав Домбровському збанкрутувати і буквально розграбувати колишній хімзавод, знищити колись знамениту Вінницьку взуттєву фабрику (з неї зробили торговий центр «Скай Парк»), а також вирішувати деякі питання, пов'язані з розширенням мав (можливо, має й досі) свою частку.
І ось 2008-го року, ще будучи губернатором області, Домбровський влаштував свого протеже Кістіона заступником (спочатку в.о., потім чинним), а з 2011 року першим заступником міського голови — яким з 2006 року був Володимир Гройсман. Здається, що родина Гройсманів із цього приводу заперечень не мала, оскільки 2005-го, йдучи на губернаторство, Домбровський фактично передав Гройсману-молодшому своє мерське крісло, для чого в міськраді влаштували неабиякі інтриги і справжній переворот. Такі ось традиції «демократії по-вінницькому», які викликають великі сумніви щодо можливості чесних президентських виборів 2019 року!
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Володимир Кістіон: таємниці "вінницького двору". ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!