Українці дуже швидко зрозуміли, що проголосувавши за «Слугу народу», вони обрали до Верховної Ради чергових корупціонерів, які вскочили в політичний потяг Зеленського. На прикладі нардепа В'ячеслава Медяника ми бачимо, що ці п'яні повнотою влади «слуги народу» не соромляться вирішувати справи та каламутити схеми прямо у сесійній залі. Вони сильно ображаються, коли їх ловлять на гарячому пильні камери журналістів, але зовсім не бояться покарання – знаючи, що соратники обов'язково їх відмажуть.
Так і сталося. Під тиском обуреної громадськості Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) порушила проти Медяника кримінальну справу, яка обіцяла стати показовою. Але вже за кілька днів Медяника виправдали за допомогою нового фірмового методу українських горе-правоохоронців: перевірки на поліграфі (т.зв. «детекторі брехні»). Увійшовши в Україні в моду у 2019 році, поліграф успішно виправдовував усіх підозрюваних у корупційній діяльності – адже з апаратом начебто не посперечаєшся, хоча при цьому всі забувають, що керують цим поліграфом теж люди. Таким чином, В'ячеслав Медяник отримав офіційний висновок про свою невинність, після чого відбув із соратниками до Кривого Рогу, де відразу влип у новий корупційний скандал. І можна впевнено сказати, що далеко не востаннє!
Нові «рішали»
Раніше мало кому відомий за межами Дніпропетровська, В'ячеслав Медяник «прославився» на всю країну через листування у WhatsApp зі своїм земляком, бізнесменом Олександром Яровим, яке була зображена журналістами видання «Страна.ua». Темою їхньої ділової розмови було обговорення створення нової корупційної схеми взаємодії бізнесменів та прокуратури, оскільки стара розвалилася після відставки генпрокурора Юрія Луценка. Отже, нова створюється вже під Рябошапкою та його заступниками, серед яких Медяником був названий Віктор Трепак. Останній, після оголошення скандалу, поквапився сказати, що з Медяником не знайомий і взагалі його не знає. Проте з огляду на те, що в минулому Трепак працював в Управлінні боротьби з корупцією та організованою злочинністю СБУ, де були великі зв'язки у батька та хрещеного В'ячеслава Медяника, не виключено, SKELET-info підозрює, що він збрехав. Генпрокуратурі взагалі вкрай важливо якнайшвидше зам'яти та забути цю справу, оскільки вона б'є і по Трепаку, і по Рябошапці.
В'ячеслав Медяник «вирішує питання»
У цьому листуванні йшлося про Миколаївський суднобудівний завод «Океан», контроль над яким прагне взяти цукрозаводчик Ігор Ігнатов – звідси й згадки про «цукор» та «океан». Але важливо звернути увагу ще на дві речі. По-перше, на згадку Медяником «нашої юридичної фірми». Хоча він не називав конкретної назви, можна впевнено припустити, що дана фірма пов'язана з його сімейним бізнесом. До того ж В'ячеслав Медяник та сам юрист, як і його старша сестра Вікторія Медяник (1981 р.н.), яка працює приватним нотаріусом. Серед його компаньйонів теж є юристи – наприклад, Петро Володимирович Пак, який також безпосередньо пов'язаний із групою «Приват». Він є співзасновником ТОВ "Еверест Істейт", яке входило до числа «позивачів Коломойського», що подавали на Росію до Міжнародного третейського суду в Гаазі Також Пак працював у «Приватбанку» до його націоналізації, одночасно підробляючи керівником у фірмах Медяніка ТОВ «Крутогірний» (ЄДРПОУ 40864808) та «Альтера Груп» (32299327), причому офіційно отримуючи за це копійки. Іншим часом Пак був директором у фірмах Медяніка «Атлант» (ЄДРПОУ 23931014) та «Стоунарт» (33164932).
А ще відомо, що фірму «Крутогірний» було створено у 2016 році спеціально під забудову ділянки у Дніпропетровську на місці. незаконно зруйнованої історичної будівлі, а «кришував» цю аферу скандальний народний депутат 8-го скликання Андрій Денисенко, у якого сам Медяник тоді значився у помічниках
По-друге, треба відзначити рівень схем, які обіцяє Медяник – це високий рівень керівництва Генпрокуратури. А враховуючи, що Трепак, нібито не знайомий із Медяником, це ще й вихід на Управлінні боротьби з корупцією та організованою злочинністю СБУ, то його зв'язки та можливості досить широкі. Знову ж таки, не встиг затиснути один скандал, як відразу виник інший – коли Медяник із групою «слуг народу» почав домовлятися про співпрацю з правоохоронцями Кривого Рогу. У даному випадку ми бачимо, що нардеп Медяник, який є до речі членом профільного комітету з питань правоохоронної діяльності, прагне стати новою «вирішальною» проблемою та питаннями, що виникають у когось із прокуратурою, МВС та СБУ. Можливо, бажаючи зайняти місце відомої «вирішки» порошенківської доби Олександра Грановського, що звільнився після його втечі за кордон. Втім, напевно, стверджувати це не можна, бо є велика підозра, що В'ячеслав Мадяник усіх… розводить. Адже йому це у першій!
В'ячеслав Медяник дивиться на фотокореспондентів у ВР
Дніпропетровська мафія у погонах
Але хто ж такий В'ячеслав Медяник? У ЗМІ його називають рейдером-забудовником, який займається бізнесом із юних років, просто якимось злим генієм. Але насправді перед нами звичайний мажор, який успадкував бізнес і зв'язки батька, і більшою мірою займається аферами, ніж справжнім бізнесом.
Медяник В'ячеслав Анатолійович народився 3 серпня 1987 року, у місті Сніжне (Донецька область), у сім'ї співробітника КДБ Анатолія Миколайовича Медяника. Його хрещеним став друг і колега отця Анатолій Клименко, з яким вони познайомилися чи то на службі, чи то ще у школі КДБ. За інформацією джерел SKELET-info, саме Клименко «перетягнув» свого друга до себе до Дніпропетровська, де мав хороші зв'язки, влаштував його на «хлібне» місце і допоміг Медянику відразу ж отримати простору квартиру (у будинку на вулиці Леніна, нині Воскресенській).
На початку 90-х обидва «гебешники» стали «есбеушниками», але 1994-го Клименко залишив службу і пішов у владу: спочатку став заступником мера Дніпропетровська, потім заступником голови ОДА (куруючи правоохоронні органи), 2002-го був обраний народним депутатом 4-ї фракції. «Гебешна душонка» Клименко не знає якихось політичних принципів, тому він скакав з однієї партії влади в іншу: то до «Єдиної України», то до ПППУ, 2004-го Клименко став довіреною особою Віктора Януковича у виборчому окрузі №24, після Майдану перебіг у С00. працював в уряді Тимошенко заступником міністра транспорту та зв'язку Йосипа Вінського. Так само і його хрещеник В'ячеслав Медяник перебігає від однієї перспективної політичної сили до іншої, примазуючись то до соціалістів, до радикальних «патріотів», то до «слуг народу».
Анатолій Клименко
Сьогодні Анатолій Клименко відомий як «успішний аграрій» — він володіє дюжиною фірм, зокрема МПК «Катеринославський» (ЄДРПОУ 33766993), заснував фонд підтримки кінного спорту. Мабуть, генерал-латифундист згадав на старість років, що колись навчався на агронома (саме в інституті він став «сексотом», розпочавши свою кар'єру в КДБ).
Під його заступництвом Анатолій Медяник зробив хорошу швидку кар'єру у відділі боротьби з корупцією та організованою злочинністю УСБУ Дніпропетровської області – і очолив цей відділ до кінця 90-х. Але ось іронія: головний борець із корупцією сам був корупціонером і «перевертнем у погонах». Саме Анатолій Медяник започаткував сімейний бізнес, заснований на рейдерстві. Поки він носив погони, то записував свій бізнес (у тому числі відібрані у бізнесменів частки) на свою дружину Клавдію Веніяминівну Медяник, потім на дітей. А після його смерті у 2017-му справу тата продовжує його син.
Яскравим прикладом рейдерської діяльності дніпропетровських правоохоронців загалом та Анатолія Медяника, зокрема, була справа ТОВ «Укрстар» (ЄДПОУ 20190356). Ця фірма була заснована 1993 року Михайлом Сокольським. Через рік до її засновників увійшов Володимир Борисович Златопольський, який взяв собі 50% форми. Це досить «каламутна» особистість: Златопольський походить із сім'ї дніпропетровських євреїв, у 90-х він отримав громадянство ФРН, проте продовжив «робити бізнес» в Україні, займаючись вельми сумнівними схемами. І до того ж Володимир Златопольський неодноразово спливав поруч із одіозним «убопівцем» Павлом Кононенко, відомий у кримінальному світі як «Паша Конон», який організовував під дахом МВС цілі ОЗУ. Так-так, той самий Кононенко, якого Юрій Луценко згодом влаштував заступником прокурора Києва! Але тоді, 1994-го, Кононенко лише розпочинав свій шлях: молодий заступник начальника Червоногвардійського РВ УМВС створив рекетирську банду зі спортсменів, а через своїх колишніх колег із ВБЕЗ здійснював торгівлю контрабандними цигарками. Мабуть, тоді він почав «всовувати» своїх людей у фірми заляканих ним підприємців.
І ось 1997-го частка Сокольського раптово «усохла» до 30%, натомість частка Златопольського зросла до 60%, а в «Укрстар» з рештою 10% з'явився третій засновник, Олександр Григорович Свергун – відомий у Дніпропетровську як директор низки підприємств, що під контролем корупційний. Через п'ять років Сокольського зовсім вижили з «Укрстару»: директором фірми став Свергун, а частка Соколовського скоротилася до 20%. Натомість у фірмі з'явився новий засновник — Анатолій Медяник, який отримав 35% безкоштовно, взагалі нічого не внеся до статутного фонду фірми. Невдовзі після цього Медяник, Златопольський та Свергун взагалі виключили Сокольського із засновників фірми. Це було настільки кричуще незаконно, що Сокольський почав захищати свої права в судах і навіть виграв справу. Однак поки тривали позови, Медяник, Златопольський і Свергун вивели з «Укрстар» у ТОВ «К.А.С ЛТД» (ЄДРПОУ 33855543) значну частину капіталу, включаючи ділянку під забудову за адресою вулиця Шмідта 13. І з цього моменту почалася вже інша громадянина. які були співзасновниками «К.А.С ЛТД», яким пообіцяли збудувати на цій ділянці житлово-офісний комплекс «Азері». Йшлося про 80 мільйонів доларів.
