В'ячеслав Непоп: «живодер» із будівельної мафії Києва. ЧАСТИНА 1
"Хто ж його посадить, він же пам'ятник!" — цю крилату фразу цілком можна застосувати до беззмінного директора київського КП «Житлоінвестбуд» В'ячеслава Непопа, яким є живою пам'яткою корупції у будівельній сфері столиці. Він успішно пережив на своїй посаді трьох мерів столиці та трьох президентів України, і ймовірно, що переживе так само і Петра Порошенко, під чиїми прапорами він обирався до Київради, та Віталія Кличка, за допомогою якого він провертає свої схеми та незаконні афери.
Досить довгий час Непоп був сірою фігурою у столичній ієрархії, практично невідомою за межами Києва, і навіть у ньому його знали лише виборці Солом'янського району. Раптова «слава» обрушилася на Непопа після подій квітня 2016 року, коли в Києві сталися масові зіткнення захисників Качиного озера з «титушками», найнятими забудовниками. Як потім з'ясувалося, Непоп був готовий йти по трупиках не лише нещасних качок, а й звірят Київського зоопарку, набувши недоброї слави безжального ворога тварин, майже «живодера». Тож і зараз, коли в новинах повідомляється про те, що невідомі навмисне труять качок у водоймах Києва, багато хто запитує: а чи не зібрався Непоп і там засипати озера для їхньої забудови?
Коштувати вдома виявилося вигідніше, ніж літаки
Непоп В'ячеслав Іванович одягнувся 23 травня 1966 року у місті Артемівськ (нині – Бахмут) Донецької області. Його батько працював на Артемівському кераміко-трубному комбінаті, обіймавши там посаду головного механіка, а мама була економістом у НВО «Донбасекологія». Дуже цікавий факт із біографії людини, яка сьогодні цю екологію нещадно знищує.
Віктор Білич
Після закінчення школи (№7 Артемівська) В'ячеслав Непоп вступив до Харківського авіаційного інституту імені Жуковського (ХАІ), за спеціальністю «самолетобудування», де провчився 6 років (до 1989-го). Чому так довго, він не пояснював: можливо проходив після диплома річну армійську службу, можливо брав академічну відпустку. Але не менш цікаво інше: потрапивши за розподілом на Київський механічний завод (АК Антонова), де він отримав місце механіка цеху, Непоп відразу зайнявся будівництвом не літаків, а житлових будівель. Не дуже цікавлячись, що там відбувається у його цеху, «молодий фахівець» виявив свою енергію та ініціативу в тому, що одразу взяв активну участь у програмі молодіжного житлового кооперативу (МЖК) при заводі. Де близько зійшовся з ще одним випускником ХАІ Віктором Біличем (1964 р.н.), який також захопився квартирним питанням. Так почалася їхня довга і взаємовигідна дружба. До речі, у 2016 році Віктор Білич не без допомоги Непопа очолив столичне БТІ, а тепер очолює міський Центр зайнятості.
Не задовольняючись пасивною роллю рядового учасника, Непоп домовився з керівництвом підприємства та очолив будівельний загін підприємства, фактично взявши у свої руки та будівництво та долучившись до розподілу майбутніх квартир. Фактично Непоп, як і Білич, на заводі тільки вважалися, проводячи свій робочий час у вирішенні питань будівництва. І досягли на цій ниві великих успіхів. Білич, який напрацював чимало корисних зв'язків у столичному управлінні будівництва і в міськвиконкомі, і потоваришував з Олександром Омельченком 1994-го перебрався працювати у Фонд держмайна (заступник начальника регіонального відділення). Непоп ще значився на заводі до 1998 року, продовжуючи доїти будівельні фонди підприємства. У цьому йому допомагав Микола Толмачов — ще один «донецький» (родом із Тореза) випускник ХАІ, який займався будівництвом будинків, який 1992-го року з'явився у Києві зі своєю фірмою ТОВ «ТММ». Там Толмачов і познайомився з Непопом і Біличем, які будували свій МЖК, ставши третім членом їх дружної команди. Причому з Непопом він зійшов так близько, що 1998-го запросив його на посаду директора своєї «ТММ».
Микола Толмачов
Тоді ж, на початку 90-х, Непоп завів собі ще одного друга-будівельника, мабуть, найважливішу фігуру зі свого оточення – Михайла Голіцю, тодішнього заступника начальника квартирного управління Київського міськвиконкому (нині – Департамент будівництва та житлового забезпечення КМДА). Цікаво, що у 1993-94 р.р. Голиця був керуючим справами АТ ФК «Динамо-Київ». А саме тоді клуб «Динамо» був інструментом багатомільйонних фінансових афер. братів Суркісів, ще одних відомих будівельників Києва, які оформляли на нього багатомільйонні валютні кредити, які видають скандальний банк «Україна». Тобто можна впевнено сказати, що Голиця – це довірена людина Суркісов, принаймні вона була на початку 90-х. Адже там справа не обійшлася вкраденими та списаними кредитами, з подальшим продажем обросшого боргами ФК «Динамо» Суркісам (у чому безпосередньо брав участь керуючий справами клубу Голиця), там був кримінал глибше: замовні вбивства причетних до схеми бізнесменів, виконані руками «російської мафії» Америки. Докладніше про це ви можете прочитати у матеріалі Skelet.Org про інших братів: В'ячеславі та Олександрі Костянтинівських.
Михайло Голиця
До кінця 90-х Голиця вже перебував у свиті Олександра Омельченка і був призначений ним уже директором Департаменту житлового забезпечення КМДА (говорили, що і в цьому призначенні не обійшлося без Суркісів). За наявною у Skelet.Org інформації, коли 1998-го Толмачов поставив Непопа на чолі своєї компанії «ТММ», то свої частки в ній отримали і Непоп, і Віктор Білич, і Михайло Голиця – який потім переоформив її на свою дружину Валентину Голіцю. Надалі саме вона була бізнес-партнером В'ячеслава Непопа з низки компаній, що працюють із КП «Житлоінвестбуд-УКБ», чиїм директором Непоп є з 2002 року. Потрібно додати, що зараз до бізнес-родичів Голиці входять також його дочка Ольга і зять Микола Негрич, також зайнятих у столичному будівництві та які є членами корупційних схем за участю В'ячеслава Непопа, Віктора Білича та інших осіб.
схеми В'ячеслава Непопа
В'ячеслав Непоп. На чолі «Житлоінвестбуд-УКБ»
Створення комунального підприємства «Житлоінвестбуд-УКБ», 100% статутного капіталу якого належить Київраді, було затверджено його сесією 21 грудня 2001 року. Але хто саме стояв над його створенням і які мети переслідував? Численні джерела стверджують, що одним із «батьків» підприємства був Михайло Голиця, який у 1998-2010 очолював Департамент будівництва та житлового забезпечення КМДА. Хто стояв за самою Голицею (Суркіси, Олександр Омельченко чи інші персонажі київської еліти) можна лише здогадуватись, бо він ніколи не світив своїх покровителів. Натомість відомо, що в період 2001-2010 року Голиця провертав свої схеми через КП «Житлоінвестбуд-УКБ», гендиректором якого від початку (з 2002) був і досі залишається його старий корешок та компаньйон В'ячеслав Непоп. І навіть коли Голицю вижили зі свого крісла, натомість він отримав керівництво холдингом «Київміськбуд», а підприємство Непопа «Житлоінвестбуд-УКБ» залишилося важливою складовою їхніх схем розпилу київської нерухомості та бюджету.
схеми В'ячеслава Непопа
Що таке «Житлоінвестбуд-УКБ»? На своєму сайті підприємство позиціонує себе як будівельна компанія: ми збудували, ми звели, ми здали і т.д. Насправді «Житлоінвестбуд-УКБ» сам нічого не будує і навіть нічого не проектує. Це проста фірма-посередник, яка лише організовує будівництво. Вона замовляє проекти в інших підприємств, вона наймає будівельних підрядників та субпідрядників – і все це оплачує грошима з бюджету Києва, для освоєння яких і було створено. І ось уявіть собі, що на цьому грошовому потоці вже шістнадцять років незмінно сидить В'ячеслав Непоп!
Згідно з звітом «Житлоінвестбуд-УКБ», у період з 2002 по 2016 рік підприємство ввело (не само, а руками підрядників) в експлуатацію 2,3 мільйона кв. житла, збудувавши 180 житлових будинків, плюс 4 школи та 8 дитячих садків, а також трамвайне депо на Троєщині, 22 паркінги та 22 офісних та розважальних об'єктів. І це досить багато, на частку «Житлоінвестбуд-УКБ» припадає близько 15% загального обсягу житла, зведеного за цей період у Києві всіма забудовниками – тобто підприємство належить до найбільших із них. Враховуючи вартість будівництва одного лише житла, через «Житлоінвестбуд-УКБ» пройшли мільярди та мільярди гривень, і можна лише уявити, скільки з них осіли по кишенях причетних осіб. Основний спосіб «розпилу» - це передача робіт приватним підрядникам та субпідрядникам, пов'язаним з Непопом та Голицею, а також завищення вартості будівництва та матеріалів.
як повідомляв Skelet.Org, в одному лише 2016 році та на одне лише капбудівництво, «Житлоінвестбуд-УКБ» отримав зі столичного бюджету близько мільярда гривень.
Але будівництвом справа не обходиться. «Житлоінвестбуд-УКБ», що представляє собою звичайну «контору», яка наймає для будівництва підрядників, витрачає величезні суми на зарплати свого керівництва та «провідних фахівців»: бухгалтерів, юристів, начальників відділів, а також інженерів, вся робота яких полягає у прийнятті та затвердженні проектів (чисто розписатися під планом). 2016-го, у розпал найтяжчої економічної кризи в країні, їхня середня зарплати становила 202 тисячі гривень! Само собою, вони не обділяли себе і раніше, у більш огрядні роки. І все це, підкреслимо – бюджетні гроші Києва, тобто податки та мита чесних жителів столиці. Адже шахраї знаходять сотні способів ухилятися від сплати податків.
В'ячеслав Непоп. Секрети недоторканності
Хоча «Житлоінвестбуд-УКБ» здійснював свою бурхливу діяльність з 2002 року, особливо намагаючись за часів будівельного буму 2006-2008 років, увагу журналістів та правоохоронних органів він привернув порівняно недавно. До другого Майдану його діяльність ретельно покривалася друзями та компаньйонами Непопа у структурах влади. Втім, кілька скандалів «Житлоінвестбуд» встиг вляпатися і раніше.
Наприклад, восени 2013 року стало відомо про факти корупції та розкрадання у проекті реконструкції Національного музею Тараса Шевченка. У даному проекті брав участь «Житлоінвестбуд-УКБ», який наймав підрядниками фірми «Азур Груп», «Фундамент» та «Інбуд». Перші дві фірми безпосередньо входили до орбіти бізнес-схем Непопа. Так, фірма «Фундамент», заснована ще за радянських часів, у 2008 році була м'яко «віджата» у її колишнього власника Генріха Шпігеля під приводом «порятунку від недружнього поглинання», після чого головою її спостережної ради став В'ячеслав Непоп, а 90% її акцій були розподілені. Співвласниками та членами наглядової ради «Фундаменту» були Віктор Білич, Микола Негрич (зять Голиці), а також Віктор Пузійчук та його син Валерій Пузійчук, а ось Непоп контролював свою частку в 23% через Анжеліку Ковальову – начальника відділу адміністративно-кадрової роботи «Житлоінвестбуду». Крім того, у 2017 році з'явилася інформація, що одним із акціонерів «Фундаменту» стала Марія В'ячеславівна Непоп, яка там працює економістом. Так, його донька!
Спочатку «Фундамент» кілька років був основним переможцем тендерів, які проводили «Житлоінвестбуд», а потім став нерідко відігравати роль підставної фірми в «тендерах з двома учасниками», поступаючись їх фірмам «Азур Груп» та «КЖБК», які контролювала родина Пузійчуків. До речі, це саме «Азур Груп» є підрядником «Житлоінвестбуду» у скандальній забудові Качиного озера.
Щодо фірми «Інбуд», то вона належить Віктору Нотевському, бізнес-партнеру (за ПП «Сіалс») Леоніда Скалозуба – колишнього голови Департаменту боротьби з економічними злочинами МВС України (о, цинізм!), який у 2010 році став начальником служби безпеки ПУМБ, банку Ріна. І того ж 2010 року «Інбуд» увійшов до числа тендерних фаворитів «Житлоінвестбуду» — тобто, таким чином, люди Ахметова увійшли в частку за схемами Непопа та його друзів-компаньйонів. До речі, одним із перших тендерів, який «Інбуд» отримала з рук Непопа, був поспіль на зведення навколо Верховної Ради скандальної огорожі, яка відгородила парламент народу у 2011 році.
Крім такого прикриття з боку Ахметова, Непоп мав прикриття і тодішнього генпрокурора. Віктора Пшонки, з яким був тісно пов'язаний його друг Микола Толмачов. Не дивно, що у період 2010-2013 р.р. компанію Непопа ніхто не чіпав! Навіть коли ДФІ, лише по одному епізоду, офіційно розкрила факти корупції та зловживання на суму майже 300 тисяч гривень, для Непопа це зійшло з рук – він так і залишився на чолі «Житлоінвестбуд-УКБ».
В'ячеслав Непоп: «живодер» із будівельної мафії Києва. ЧАСТИНА 1
Варто наголосити, що тісна співпраця «Житлоінвестбуду» та «Інбуду» продовжилася і після другого Майдану. Так, у березні 2016 року «Інбуд» отримав від Непопа поспіль на будівництво житлового будинку у Дніпровському районі (вартість контракту 135,32 мільйона гривень). А в червні того ж року «Інбуд» виграв тендер, що проводиться «Житлоінвестбудом» на реставрацію Київського велотреку (вартість контракту 74,124 мільйона гривень). При цьому в тендері брали участь лише дві фірми: «Інбуд» та «Фундамент».
Ще однією запорукою недоторканності В'ячеслава Непопа є правильна політична ставка. З 2002 до 2006 року він був депутатом Київради від партії Олександра Омельченка «Єдність». Водночас Непоп був одним із помічника народного депутата від «Нашої України» Володимира Мойсика. 2006-го Непоп знову обрався до Київради, але вже підтримуючи більшість нового мера Леоніда Черновецького, а 2008-го він став помічником нардепа від БЮТ Юрія Сербіна.
Максим Луцький, скандальні вибори 2012 року
У 2010 році В'ячеслав Непоп почав активно підтримувати народного депутата Максима Луцького (кума Дмитра Табачника), і навіть усіляко допомагав тому балотуватися у Солом'янському районі на парламентських виборах 2012 року. Виборча компанія Луцького була неймовірно брудною (підкупи, фальсифікації) та викликала хвилю протестів громадських організацій та опозиціонерів.
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Непоп В'ячеслав: «живодер» із будівельної мафії Києва. ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!