Дмитро Ярош
Нещодавно Дмитро Ярош несподівано для всіх подав у відставку з посади керівника Правого сектору, при цьому, не склавши своїх повноважень народного депутата та очоливши бойові підрозділи Правого сектору. Навколо цієї події відразу почали мусуватися чутки про те, що Дмитро Анатолійович готує державний переворот або ж третій Майдан. Крім того, його звільнення пов'язують із зникненням громадських грошей Правого сектору, про що ми писали раніше. Ще одна версія його відходу, ним же озвучена – це, нібито, небажання бути «весільним генералом» у націоналістичному русі України, про що ми писали також. Чи це так? Важко сказати. І сам Ярош та його Правий сектор завжди були закриті для широкого загалу. Саме ця закритість і стає часто благодатним ґрунтом для спекуляцій та різних теорій змови. Що ж, спробуймо розібратися в цих хитросплетіннях українського націоналізму і зрозуміти, хто ця людина і чого вона хоче.
Дмитро Ярош
Звідки взявся Ярош?
Сам Дмитро Анатолійович заявляв, що Правий сектор з'явився на Майдані у грудні 2013 року, тобто водночас із початком протестів у Києві. Але голосно про себе заявила ця організація в середині січня 2014 року, коли протести перейшли в стадію боїв з «Беркутом» та метання коктейлів Молотова. А вже наприкінці січня Правий сектор почав висувати вимоги тодішньої влади та Віктора Януковича особисто. Ось у цей момент країна і дізналася, що є такий Дмитро Ярош, і він очолює бойову організацію, до якої входять представники абсолютно різношерстих сил. Від футбольних ультрас до «Тризуба імені Степана Бандери» та від «Патріота України» до якогось дивного «Білого молота». Вже за місяць Правий сектор вимагав від демократичної коаліції Кличка, Яценюка та Тягнибока політичних консультацій, а сам Ярош зустрічався особисто з Януковичем і вів переговори щодо перемир'я, які, втім, не мали успіху. У ті дні політологи та чиновники губилися у здогадах, звідки взявся цей Правий сектор та цей Дмитро Ярош? Немає в нього ні історії, ні взаємин з іншими силами, ні навіть людей в істеблішменті, які колись про нього чули. Таке відчуття, що він з'явився просто на порожньому місці. Але так не буває. За такими організаціями завжди стоять спецслужби.
Дмитро Ярош із Ярославою Стецько
Чому саме спецслужби?
Мілітаризовані організації – штука досить затратна. Їм потрібні спортзали та тренувальні табори, форма, ідеологічна література. Її керівники не можуть займатися організаційною роботою та тренуваннями молоді у вільний від роботи час, а отже, їм потрібна зарплата. Все це гроші, а їх треба десь брати. Можливо, вони живуть із пожертв населення? Ну що ж кожен із нас може згадати, чи жертвував він хоч раз свої кровні на екстремістську організацію? Тоді, може, це робив хтось із наших знайомих? Важко уявити простого обивателя, який відрахував хоч одну гривню на «Тризуб» чи «Білий молот».
Тоді, можливо, їх утримують олігархи? Але ту саму постає питання: а з якою метою? Так, олігархи мають свої воєнізовані формування у вигляді служб охорони їхніх компаній. Але давати гроші організаціям, які керуються не бізнесом інтересами конкретного Ріната Ахметова чи Ігоря Коломойського, а незрозумілими ідеалами – це просто безумство.
А ось спецслужбам такі організації якраз на руку. Вони можуть, і теракт при необхідності влаштувати, і масові заворушення, словом, створити ту саму «каламутну воду», в якій таємні служби зазвичай і ловлять свою «рибку». А крім того, тільки вони можуть зробити так, щоб вся силова вертикаль від дільничного до обласного управління СБУ заплющила очі на те, що у них під носом молодь навчають бойових єдиноборств, стрільби та володіння холодною зброєю. Не кажучи вже про те, що таким організаціям потрібні тренери, які мають дуже специфічні знання та бойовий досвід. При цьому російське ФСБ може підтримувати українські національно орієнтовані формування, а СБУ російських націоналістів. Ідеологія тут не до чого, все залежить від завдання, яке перед спецслужбою стоїть чи може стояти в майбутньому. Отже, Дмитро Ярош може бути на утриманні, як в однієї силової структури, так і в іншій. Давайте розглянемо обидві версії.
ФСБшна версія
На користь цієї версії говорить хоча б той факт, що російські ЗМІ зробили із Яроша справжнього героя в очах українців. Ішла цілеспрямована акція щодо створення образу «найстрашнішого українського націоналіста». При цьому «жупел» для росіян на Майдані вистачало – це і Олег Тягнибок, і Андрій Парубій та ще багато націоналістів. Але про них росЗМІ взагалі не говорили нічого. Дмитро Ярош не сходив з екранів, лякаючи росіян і піднімаючи імідж лідера Правого сектора в очах українців практично до небес.
З українського ж боку медіа-підтримку Дмитру Анатолійовичу особисто та всьому Правому сектору забезпечує громадянин Росії, відомий російський екс-журналіст Комерсанта Артем Скоропадський. Він остаточно замінив Борислава Березу, коли той зайнявся політичною кар'єрою. Дивний вибір для націонал-патріотичної сили, чи не так? Невже не знайшлося жодного українського журналіста? Чи це наказ начальства із Москви? На користь ФСБ версії говорить і сам момент активізації Правого сектора. Вони почали кидати коктейлі Молотова та підпалювати міліцейські автобуси не в перші дні Майдану, коли били студентів і не тоді, коли «Беркут» із титушками тіснили та били мирних демонстрантів. Справа була така: 17 лютого тодішня влада запустила процес амністії для учасників Євромайдану, цього ж дня Арсеній Яценюк та Віталій Кличко вилетіли до Берліна для розмови з Ангелою Меркель. Увечері того ж дня канцлер Німеччини заявила про готовність надати фінансову підтримку Україні. І тоді ж МЗС Росії заявило, що США намагаються нав'язати Україні західний вектор розвитку, як єдиний правильний.
Артем Скоропадський та Дмитро Ярош
Проте у Києві життя налагоджується. Звільняються адміністративні будівлі та вулиця Грушевського. Здається, що європейці таки дотиснули Януковича. І вже наступного дня група активістів Правого сектору підпалює автобуси на Грушевського і протистояння спалахує заново. А вже 20 лютого на арені з'являється Дмитро Ярош, котрий проводить таємні переговори з Януковичем. Від чийого імені він їх проводив? Від імені Майдану? Чи від імені російських спецслужб? Ось у чому питання. І ще один аргумент. Серед загиблих небесної сотні немає жодного представника правого сектора. Дивно, адже саме вони мали бути в авангарді Майдану. Але, можливо, саме цього дня Дмитро Анатолійович наказав своїм відійти з позицій.
СБУшна (а значить проамериканська) версія
На користь цієї версії говорять багаторічні дружні стосунки з Валентином Наливайченком, який двічі очолював СБУ. Дмитро Ярош був його помічником-консультантом, і, за деякими даними, вони куми. У 2006-2010 роках керівником СБУ Наливайченко підтримував «Тризуб» особисто. Крім того, ситуація на Євромайдані була йому вигідна. Адже головним «силовиком» Майдану вважався лідер Самооборони Андрій Парубій. Але після втечі Януковича він отримав символічну синекуру секретаря РНБО. А посаду начальника СБУ дісталася Наливайченку. За якісь заслуги? Мабуть, він був єдиним, у кого на той момент був більш менш дієвий бойовий загін – Правий сектор. «Альфа», «Беркут» та інші професійні бойові підрозділи були деморалізовані та побоювалися за своє життя та свободу. Армію було розвалено, а добровольчі батальйони тільки формувалися. А от ДУК «ПС» був готовий до бою і дуже швидко одержав зброю, мабуть, цьому також посприяв друг Дмитра Анатолійовича. Втім, через деякий час за допомогою волонтерів та бізнесменів армію та добровольчі батальйони привели до стану нормальної боєздатності та необхідність як у Наливайченка, так і у Дмитра Анатолійовича відпала, тому їх швиденько «злили».
Преференції
Як не дивно, з усієї потужної організації Правого сектору, грози злочинного режиму Януковича, після Революції Гідності преференції отримали лише троє людей – це Дмитро Ярош, Андрій Білецький та Борислав Береза, які стали народними депутатами. Решта організації умовно розділилася на два крила. Перше зайнялося звичайним бандитизмом і рекетом, як, наприклад, Олександр Музичко, який почав активно підгортати під себе видобуток бурштину, або закарпатський Правий сектор, що зайнявся «кришуванням» контрабанди. Інше крило, як, наприклад, Андрій Шараскін (позивний Богема) пішло воювати на Схід України, допомагало кіборгам, ну і взагалі відзначилося в боях і досі перебуває там. Яке з цих крил контролює сам Дмитро Ярош сказати складно. Швидше за все, організація вийшла з-під контролю. Якщо цей контроль взагалі колись був. Цілком може бути так, що Дмитро Анатолійович був лише особою, спікером, яка говорить головою цієї організації. А за нею стояли та продовжують стояти інші люди. Які саме читайте вище. Сам Ярош в нагороду за свою діяльність отримав непильне та прибуткове місце народного депутата. Причому іміджу героя Майдану йому, напевно, вистачить і для того, щоб пройти на наступний депутатський термін. Ну а в разі потреби, його можна легко «розконсервувати» і поставити на чільне місце наступного екстремістського проекту, якщо в цьому буде необхідність.
Народний депутат Дмитро Ярош
Отже, у тих вищесказаного, стають зрозумілі причини його відходу. На Сході України ситуація нормалізується, потреба у бойових підрозділах відпадає. Куди подінуться ці вчорашні необхідні країні герої? Які вчинки вони здатні зробити? Та будь-які, аж до найнеадекватніших. І, таким чином, ті, хто ще недавно були гордістю країни та народу, перетворюються на кримінальних злочинців, якими займається міліція. Згадайте хоча б того самого Музичка, про яке ми говорили вище. А хто нестиме відповідальність за них? Та будь хто, тільки не Ярош, він же ними більше не керує. Сьогодні Дмитра Яроша не дуже голосно, але звинувачують у крадіжці грошей «Правого сектора». Що ж, можливо, «команданте» вирішив зайнятися більш мирною і, водночас, більш прибутковою діяльністю? У будь-якому разі, він залишиться гарною легендою, людиною, яка повалила злочинний режим Януковича. Принаймні так вважається.
Денис Іванов, для SKELET-info
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!