Як Ігор Луценко став головним «Робін Гудом» ошуканих вкладників
Щороку у листопаді Україну накриває передчуття чергової революції. Юлія Тимошенко перша сповістила, що піднімає на свій бронепоїзд прапор боротьби, а головним фронтом оголошеної нею «економічної АТО» стає хрестовий похід за права ошуканих вкладників банків-банкрутів. Юлія Володимирівна скромно замовчує про внесок у страждання вкладників свого багаторічного соратника Костянтина Жеваго. За допомогою банку «Фінанси та кредит» він витягував заощадження громадян, прокредитував свої компанії на 22 млрд грн, а коли банк лопнув, усі борги перед вкладниками (17 млрд грн) повісив на держбюджет (що все стерпить). Але симпатики Юлії Володимирівни невибагливі, вибачають нестиковки та явні ляпи у її репертуарі – як наприклад, обіцянка розвивати в Україні фермерство у поєднанні з повним запереченням приватної власності на землю. open-ua.net.
Головна умова успіху будь-якої революції – достатня маса тих, хто більше не хоче жити по-старому, готових повстати проти тих, хто не може жити по-новому. На кого ж у своїй революції спирається Юлія Володимирівна? Якщо говорити про всю армію вкладників, які постраждали внаслідок «банкопада» 2014-15 років, то інтереси більшості з них, депозити яких не перевищували гарантовану державою суму 200 тис.грн, держава вже задовольнила за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Дрібним вкладникам ФГВФО або повністю виплатив гроші, або продовжує їх виплачувати. Відповідно, скривджені інтереси більш заможних вкладників, чиї депозити були більше 200 тис.грн, і хто зберігав заощадження в іноземній валюті (і чия компенсація від ФГВЛ виявилася значно меншою через курсову різницю). Зрозуміло, Юля і не збирається вести цих людей на штурм резиденцій, приміром, Миколу Лагуна та інших «світил банківського сектора», які без зазріння совісті погробили свої банки і не понесли жодного покарання. Тому що мета революції має бути простою досяжною. Бастилія, яку треба зруйнувати, щоб усім і одразу настало щастя – це, звичайно, Нацбанк.
З пошуком лідерів "антинацбанківського" руху були проблеми. Серед депутатів складно знайти хоча б когось, хто не замішаний у каламутних схемах, і чиї вуха не стирчать за руїнами банків, що лопнули. А якщо у твоєму розпорядженні всього 19 депутатів фракції, то взагалі чатує: куди пальцем не ткни, обов'язково потрапиш у товариша зі шлейфом. Не дивно, що головним «Робін Гудом» ошуканих вкладників від фракції «Батьківщина» став Ігор Луценко – пасинок колишнього голови НБУ Володимира Стельмаха та за сумісництвом – утримувач великих депозитів в оголошеному банкрутом Укрінбанку.
Про фінансову підноготну Ігоря Луценка, минулого журналіста та громадського активіста, самій громадськості було мало що відомо. Як і про його спорідненість із колишнім головою НБУ Володимиром Стельмахом. Тому електронна декларація активіста з іміджем безсрібника здивувала великими сумами на депозитних рахунках в Укрінбанку: 100 тис. дол., 700 тис. грн. і 14 тис. євро. Активіст-депутат поспішив пояснити – мовляв, мільйони не вчорашні, ще більші суми на рахунках декларував ще на виборах 2012 року, а от у війну та кризу різко погіршили матеріальне становище. Але новоявлений Робін Гуд лукавить. Якщо вірити його деклараціям за 2013-15 роки, громадський активіст та депутат веде спосіб життя типового рантьє. Левову частку доходів Ігоря Луценка за ці три роки становили відсотки за банківськими вкладами: 668 321 грн., або 81% доходів. Відсотки за депозитами забезпечили йому вже нардепу у 2015 році 69% річного доходу, що становить 343 602 грн. За іронією долі або випадковим збігом, внесок, який забезпечував борцю за правду безбідне життя, лежав в Укрінбанку, до якого його впливовий вітчим мав безпосереднє відношення. Укрінбанк — один із найстаріших банків України, заснований 1989 р. За даними НБУ, перед введенням тимчасової адміністрації він за обсягом активів посідав 31-е місце серед 123 фінустанов, що діяли в країні. Вітчима Ігоря Луценка Володимира Стельмаха називали одним із його власників, хоча офіційно у списку власників він не значився. Зате до середини 2015 р. він був радником голови наглядової ради Укрінбанку. Стельмаха пов'язують із корпоративним конфліктом у банку, який стався у 2010 році, і через який пост голови правління Укрінбанку був змушений покинути Сергій Мещеряк, який очолював банк із 2002 року. Мещеряк, який побоюючись за своє життя залишив Україну, звинуватив Стельмаха та екс-заступника голови СБУ Герасименка у рейдерському захопленні банку: нібито група посадових осіб та пов'язаних з ними осіб стали власниками Укрінбанку, використовуючи Нацбанк як інструмент рекету. Контрольний пакет акцій Укрінбанку переоформили на підставних осіб і завели «дивлячого» від Стельмаха – Володимира Клименка, співвласника «Автокразбанку». Потім НБУ організував для банку рефінансування. Банк щедро видавав кредити (деякі, як, наприклад, кредит у 50 млн грн ТОВ «Оленерго» — без перевірки фактичного місцезнаходження заставного майна).
Щоправда, з 2014 року регулятор-Нацбанк періодично набридав питаннями, як банк має намір провести докапіталізацію. Укрінбанк оброблявся обіцянками спочатку нібито британських, а потім ізраїльських інвесторів (яких насправді й не було). Але у 2015 році лавочка накрилася: новий, уже не стельмахівський Нацбанк посилив вимоги до розкриття реальних акціонерів банку, і схема, коли під обгорткою «іноземний інвестор» могли ховатися одіозні політики, більше не працювала. 24 грудня 2015 р. НБУ визнав Укрінбанк неплатоспроможним через невиконання зобов'язань — його борг перед клієнтами сягнув 52 млн грн. Фінустанова також порушила нормативи НБУ, в тому числі норматив миттєвої ліквідності, який станом на 1 грудня 2015 року дорівнював нулю при нормативному значенні не менше 30% капіталу. Під компенсацію з боку ФГВФО підлягали 70% коштів вкладників – 1,84 млрд. грн.
Але у квітні 2016 року Окружний адміністративний суд Києва (справа №826/5325/16) визнав незаконною постанову НБУ про визнання Укрінбанку неплатоспроможною. А 13 липня Київський апеляційний адміністративний суд підтвердив правочинність такого рішення, фактично скасувавши ліквідацію банку. Пікантність ситуації полягала в тому, що ФГВФО на той час уже встиг виплатити його вкладникам 1,8 млрд грн. Це понад 96% гарантованої суми, яка належала фізособам. Відповідно, у спокійному фіналі історії банку не були зацікавлені ті, хто спочатку не потрапляв до цього «кола турботи» — як, наприклад, депутат Ігор Луценко, чиї депозити в Укрінбанку в гривневому еквіваленті становлять 3,351 млн. грн. Належна за законом сума компенсації у 200 тис грн – лише 6% його вкладу.
Фонд гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО), за словами заступника директора - розпорядника ФГВФО Андрія Оленчика, зараз оскаржує рішення суду та намагається зберегти активи фінустанови. Навіть якщо Вищий адміністративний суд і зобов'яже регулятора повернути банку ліцензію, ФГВФО планує стягувати виплачені вкладникам гроші через суд з його акціонерів, звертатися до правоохоронних органів, а також подавати цивільні позови до власників, які довели фінустанову до неплатоспроможності. Але поки що суд та справа, власники Укрінбанку зробили хід конем: за одну ніч Укрінбанк отримав нове ім'я і переїхав до Луганської області. 13 липня (у день рішення суду) приватний нотаріус вніс зміни до Єдиного державного реєстру юросіб, і тепер банк називається ПАТ «Укрінком» і знаходиться у Луганській області у місті Сєвєродонецьк. Кінцевим власником у реєстрі вважається голова наглядової ради Володимир Клименко, він же і власник суттєвого капіталу банку (на 1 січня 2016 р. йому належало 66,9862% акцій).
Перереєстрація дозволяє великим позичальникам, серед яких багато афілійованих з акціонерами банку осіб, ухилитися від погашення кредитів. ФГВФО вже подав заяви до Генпрокуратури, Національного антикорупційного бюро та Служби безпеки України щодо скоєння кримінального правопорушення. Дивно, чому цих гучних заяв не озвучує один із найбільших клієнтів Укрінбанку Ігор Луценко. Натомість депутат рветься очолити рух ошуканих вкладників та обіцяє вручити правоохоронним органам підписане депутатами звернення з вимогою покарати голову НБУ Валерія Гонтарева за «протиправні рішення банкірів». Свій перфоманс він називає «громадською акцією, спрямованою на покращення інвестиційного клімату в Україні та оздоровлення банківської системи». Долю Укрінбанку він коментує не так розгорнуто, як дії НБУ і обмежується закликами повернути ліцензію.
Хто ж виграє, якщо з якогось переляку банку-банкруту раптом повернуть ліцензію? Перспектив повернення ринку — нуль. Активів за душею немає (виведено до Луганської області). Натомість – повна компенсація за державний рахунок усіх депозитів тим, хто мав більше 200 тисяч. Як сказав Шерлок Холмс у «Собаці Баскервілей», за такий куш будь-хто б почав ризиковану гру! Без доходів рантьє «Робін Гуду» Ігореві Луценку доведеться затягнути пояс і жити на одну зарплату, як незлим тихим словом бажали герою відомого фільму. Навіть рідна партія мало чим допоможе. Конвертів із готівкою у «Батьківщині» не дають (якщо вірити джерелам). А зареєстрований законопроект про підвищення депутатських зарплат (чиїм співавтором був колега по фракції «Батьківщина» Іван Крулько) не пройшов, бо натрапив на найжорстокішу обструкцію суспільства.
Відмінність між революціонерами-декабристами 1825 року та більшовиками 1917 року була в тому, що декабристи йшли за те, щоб не було бідних, а революціонери 1917-го – за те, щоб не було багатих. Нинішня ж українська революція є унікальною, бо ті, хто не хоче платити, об'єдналися з тими, хто хоче забрати, і всі вони йдуть проти держави, шантажуючи її вимогою за всіх заплатити. Юлія Тимошенко не обмовилася, коли сказала, що її «АТО» є економічною. Мета допомогти одним зберегти гроші, а іншим продовжувати їх примножувати. А заплатять звичайні платники податків. І багато хто про це вже знає. Тому, як не намагаються «революціонери», поки з гучних акцій виходить не постріл «Аврори», а черговий пук у калюжу.
Дмитро Пахаренко
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!