Заступник голови АП України Дмитро Шимків: гроші Сороса плюс майкрософтизація всієї країни. ЧАСТИНА 1
Хто знищує конкурентів Білла Гейтса в Україні? З осені 2015 по літо 2016-го на українські IT-компанії обрушилася хвиля комплексних перевірок та нальотів «маски-шоу», які паралізують їхню роботу. На думку деяких постраждалих, за цим стояв заступник глави Адміністрації Президента з питань адміністративних та економічних реформ Дмитро Шимків. Найцікавіше, що він уже мав схожий досвід «кошмарування бізнесу» ще за правління Януковича, коли Шимків очолював українське відділення Microsoft.
При цьому Шимків, який зачаровує обивателів своїм м'яким голосом і незмінною дружньою посмішкою, постійно піарить себе як найпросунутіший член президентської «команди реформ». У публікаціях та прес-релізах, у стилі яких вгадується перо професіоналів BTL-реклами, він постає перед українцями ліберальним європейським економістом та просунутим менеджером-айтішником, з величезним досвідом роботи в міжнародних IT-компаніях, покровителем високих технологій та сучасних інновацій. Але що насправді є цією багатоликою людиною, яка дуже любить слово «відповідальність», але при цьому зазвичай вживає його щодо інших? Розкаже Skelet.Org.
Дмитро Шимків. «Роги та копита Software»
Перші підозри в «дутті» біографії заступника голови Адміністрації з реформ виникають при спробах ближче познайомитися з тими міжнародними IT-компаніями, які він очолював. Отже, почнемо з самого початку: Дмитро Анатолійович Шимків народився 28 вересня 1975 року у Львові, де у віці 13 років перейшов до ЗОШ №52 із поглибленим вивченням математики та англійської мови. Після закінчення навчався в університеті «Львівська політехніка», де він отримав диплом «інженер інформаційних технологій, електроніки та телекомунікацій». Все, що світило тоді в Україні молодому випускнику, — це влаштується сисадміном у якусь фірму і радітиме зарплаті в 200-300 доларів. Тому цілком зрозуміло, чому Дмитро Шимків подався на заробітки до Європи.
Згідно з його біографією, 1998-го він прибув до Данії, де почала працювати в компанії «ALTA Copenhagen». Але ось невдача: сьогодні на всі спроби запитів і Google, і нині заборонений в Україні Яндекс знаходять згадки про цю компанію виключно в коротких біографіях Дмитра Шимківа, і ніде більше. Єдине схоже словосполучення - це авіамаршрут Copenhagen - Alta, причому місто Алта знаходиться в Норвегії. А ще є чесько-російська компанія «ALTA», яка займається не програмним забезпеченням, а машинобудуванням та металообробкою. Як це зрозуміти, чим відтоді компанія закрилася чи змінила назву? А може «пішла в тінь»? Чи її зовсім не було?
Але ж далі ми читаємо в біографії Шимківа, що у 2000-му році він нібито (тепер уже нібито!) повернувся в Україну, де на зароблені гроші створив свою компанію «Alfa Team», яку у 2002-му продав якусь данську корпорацію «ALTA A/S», яка перейменувала її на «Europe» у «Europe». Завдяки чому Шимків високо оцінили, прийняли в «ALTA A/S» начальником науково-дослідного R&D відділу «керувати міжнародною командою розробників», а також залишили керувати своєю проданою «ALTA Eastern Europe». Дуже красиво написано, вражає! Ось тільки знову "Google" з "Яндексом" розводять руками, знаходячи "ALTA A/S" та "ALTA Eastern Europe" лише в біографії Шимківа! Адже це вже період 2002-2006 років, час стрімкого розвитку інтернету, і інформація про ці компанії напевно мала зберегтися! Чому ж ця історія нагадує якусь фірму «Роги та копита Software»?
Нарешті, в 2006 році в його біографії з'являється запис «генеральний директор компанії RedPrairie Eastern Europe», заявлений як «міжнародний розробник рішень у сфері продуктивності». І тут знову виникають якісь «незрозумілі»! Пошуковики видають інформацію про американську компанію RedPrairie Corporation, яка дійсно є розробником програм для управління та оптимізації роботи вантажоперевезень, складів, торгових компаній і т.д. Але шукати якусь згадку про RedPrairie Eastern Europe просто марно — хіба що тільки це було якесь секретне представництво RedPrairie у Східній Європі! Все це викликає дуже велике питання: де і ким насправді працював у 1998-2007 роках Дмитро Шимків, і чому в його офіційній біографії перераховуються таємниче зниклі компанії, що зовсім не існували?
Натомість усе гаразд із його записами про «громадську діяльність». З 2003 року Дмитро Шимків входить до ради українського відділення AIESEC — реальної міжнародної молодіжної організації «студентів та випускників», яка заявляє про себе як «некомерційна, не політична та незалежна» (стандартні «грантоїди»). Щоправда, для випускника він був уже застарий, проте в Україні не рідкість, коли молодіжними організаціями та спілками студентів керують люди віком навіть «під півтинник». Особливо якщо це пов'язано із отриманням грантів від західних фондів чи їхніх українських філій.
А відразу після першого Майдану, Шимків як експерт увійшов до Робочої групи з іноземних інвестицій при президентові Ющенку. Непогано для людини, чия трудова біографія являла собою роботу в «примарних» компаніях! Тому Skelet.Org знає думку, що Дмитро Шимків потрапив у цю раду зовсім не тому, що мав «досвід керівництва міжнародними компаніями», а завдяки протекції сил, яким був зобов'язаний своєю перемогою Віктор Ющенко. Про це ходять лише чутки: зокрема, вони стверджують, що в минулому Шимків займався зовсім не розробкою програмного забезпечення, а його продажами та боротьбою з конкурентами, а також, що компанії, на які працював Шимків, були пов'язані з урядом США. Втім, це як би і не секрет. По-перше, американський уряд і не приховує, що захищає та лобіює інтереси тієї ж «Microsoft» у всьому світі. А по-друге, у березні 2007 року Дмитро Шимків отримав роботу у «Microsoft Україна» на посаді директора з продажу – а отже, він уже мав і відповідний досвід роботи, і хорошу репутацію в цій компанії, яка, ведучи агресивну конкурентну політику, не ставить на чолі своїх відділень неперевірених людей.
Дмитро Шимків
Метод Шимківа
Свою нову посаду Дмитро Шимків отримав одразу після зустрічі віце-президента Microsoft International Жана Філіпа Куртуа з президентом України Віктором Ющенком. Головною темою цієї зустрічі була боротьба з комп'ютерним піратством, а точніше — з використанням в Україні неліцензійного програмного забезпечення (ПО) «Microsoft». Тоді називали цифру в 85%, причому йшлося насамперед про «діловий софт», тобто програми комп'ютерів приватних фірм та держустанов. Другим пунктом йшло «побутове піратство», за яке Україна віддувалася ще з 2003 року, коли Вашингтон поставив Києву серйозний ультиматум за «нелегальне копіювання» фільмів та музики. Тоді ще йшлося в основному про продаж «піратських дисків», якими торгували скрізь і всюди, а ось у 2007-му вже з'явилися перші українські та російські файлообмінні сайти (торрент-трекери), які з початком збільшення швидкостей Інтернету (і зниженням цін на нього) почали набирати шалену популярність.
Все це було взаємопов'язане: піратство знижувало продаж Microsoft, а успішна боротьба з ним автоматично передбачала збільшення збуту. І Шимків з ентузіазмом взявся за свою роботу: саме з його приходом до керівництва Microsoft Україна політика компанії в країні змінилася. Раніше ліцензовану продукцію «Microsoft» просували, рекламуючи її як надійнішу, якіснішу, переконуючи українців зробити добровільний розумний вибір. З 2007 року політика продажів компанії почала будуватися виключно на боротьбі з неліцензійним софтом та нав'язування своєї продукції держустановам та приватним компаніям. Останнє взагалі було «фішкою» Шимківа, який використав для цього всі свої зв'язки в українській владі (а також вплив на неї «Microsoft» та Держдепартаменту).
Можливості Дмитра Шимківа стали ще більшими, коли у травні 2009-го він став генеральним директором «Microsoft Україна», а ще через рік увійшов до складу правління Американської торгової палати в Україні. У головному офісі компанії вважали, що методика «агресивного продажу» Шимківа буде найбільш ефективною в кризовій Україні, де купівельна спроможність різко впала, і розраховувати на «добровільний вибір» не варто. Крім того, підтримку кандидатурі Шимківа знову надав Жан Філіп Куртуа. Враховуючи, що наприкінці 90-х і на початку «нульових» Куртуа очолював відділ маркетингу та продажів «Microsoft» у Європі, то не виключено, що вже тоді він міг бути не лише знайомим, а й босом Шимківа.
Дмитро Шимків керував Microsoft Україна з 2009 до кінця 2013 року, і в цей період українське відділення корпорації ставило перед собою два пріоритети. Перший: продаж софту через боротьбу з піратством, за принципом заміни неліцензійних програм Microsoft на ліцензійні. Причому, нерідко користувачам пропонували лише купити код активації або фірмову наклейку-марку, без необхідності переустановки програм. Багато хто ще пам'ятає, що більшість перевірок органів «на наявність неліцензійного програмного забезпечення» зводилася саме до того, що міліція (або інші перевіряльники) просто швидко оглядали системні блоки – чи наклеєна на них марочка. Насамперед так «кошмарили» приватні фірми, потім бюджетні організації, держпідприємства, а ось в офісах МВС, СБУ, Міноборони та прокуратури фірмові наклейки «Microsoft» стояли лише на 30% комп'ютерів – і це влітку 2013 року.
Вдалим маркетинговим ходом Шимківа було нав'язування продукції «Microsoft» через продаж «заводських» (вже зібраних і перевірених) системних блоків ПК, а також ноутбуків, що стрімко набирали популярність. Спочатку всім великим магазинам електроніки заборонили продаж комп'ютерів із уже встановленими неліцензійними програмами (заборонити це дрібним було дуже важко). Але оскільки комп'ютери з одним лише «біосом» покупців приваблювали мало, «Microsoft» вмовило продавців ставити на них свою Windows і включати її вартість ціну товару. А в 2012-2013 році в магазини вже привозили партії ноутбуків з Windows, встановленої оптовими продавцями. Таким чином Windows фактично нав'язувала свій товар, позбавляючи покупців можливості вибору. Адже кожна ліцензійна операційна система для домашнього комп'ютера тоді коштувала близько 100 доларів.
А ось зворотний бік маркетингової політики Дмитра Шимківа: у грудні 2010 року «Microsoft Україна» зажадала від мереж магазинів електроніки прибрати з продажу всі ліцензійні диски з іграми для консолей «Xbox 360». Ця несусвітня дурість пояснювалася тим, що компанія Microsoft не давала дозволу на продаж в Україні ліцензійних консолей Xbox 360. Згідно з логікою Шимківа, якщо в Україні не продаються ліцензійні ігрові приставки, то не повинні продаватися ліцензійні диски до них (а неліцензійні повинні знищуватись). Варіанти купівлі українцями ліцензійних приставок у Росії чи Європі їм навіть не розглядали! Найкурйозніше, що рішення не продавати в Україні ліцензійні «Xbox 360» було ухвалено раніше (тим самим Шимківим) через відсутність у продажу ліцензійних ігор. Замкнене коло дурості виходить! Але українці все одно купували і консолі Xbox 360 (22% від продажів ігрових приставок у 2011 році), і диски з іграми до них – але тільки неліцензійні. По суті, з вини Шимківа, Microsoft зазнав чималих збитків, не виставляючи на продаж свою ігрову продукцію. Тим не менш, у 2011 році Шимків був визнаний найкращим топ-менеджером «Microsoft» та одним з найкращих керівників компаній в Україні!
Другим пріоритетом «Microsoft Україна» була кадрова політика: невеликі вкладення на підтримку талановитих українських програмістів-початківців, найкращі з яких відбиралися для роботи спочатку на компанії, пов'язані з «Microsoft», а потім найкращим обіцяли і прямі контракти з «Microsoft». Нерідко це робилося у співпраці зі структурами Сороса, що було не дивно: у 2010 році Дмитро Шимків увійшов до складу правління Фонду Богдана Гаврилишина (засновника фонду «Відродження», прямої української філії Фонду Сороса). Таким чином, соросівська «благодійна» підтримка талановитих українців допомагала у пошуку кадрів для «Microsoft» — ось тільки сама Україна від цього нічого не брала. При цьому в період з 2005 року (коли Шимків замаячив за спиною Віктора Ющенка) і до цього дня (коли він уже три роки стоїть за спиною Порошенка), в Україні так і не створили реальну діючу програму підтримки власної IT-галузі на державному рівні. Зате всі ці роки влада, яка по суті, змінювала одна одну, захищала в Україні інтереси американської «Microsoft».
Сергій Варіс, для Skelet.Org
ПРОДОВЖЕННЯ: Заступник голови АП України Дмитро Шимків: гроші Сороса плюс майкрософтизація всієї країни. ЧАСТИНА 2
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!