Замість реальних судових процесів та посадок — гучні обіцянки. Прикро, що Юрій Луценко не став справжнім генеральним прокурором. І не стане. Час бігти.
Процес над Януковичем вичерпав себе. Більше жувати цю жуйку не вийде. У суді справа явно розвалиться, навіть якщо на суддів надавлять із Адміністрації президента. П'ята річниця Євромайдану — зовсім негарна нагода знову розповісти про те, що хтось там гальмує розслідування. Нехай Порошенко розповідає. Це він обіцяв розслідувати, зрештою.
Та й, здається мені, заробив достатньо. Навіщо далі їсти це го @ але?
Натомість Луценко став наймедійнішим генпрокурором. Весь термін його служби ознаменувався масштабними заграваннями зі ЗМІ. Замість реальних судових процесів та посадок — гучні обіцянки. Чого варті лише анонси зняття недоторканності із 42 депутатів. Весь цей хайп навколо боротьби із російським бізнесом, із вторгненнями. Останній пасаж за «Приватом» — мовляв, ну не можемо ми нічого — це крайня форма деградації Генпрокуратури, яка остаточно перетворилася на бізнес-структуру президента.
Тож якщо вимірювати кількість інформаційних приводів із Луценком — можна ставити йому пам'ятник на кшталт синьої руки у центрі Києва.
Тепер із приводу «заробив». Звісно, я свічку не тримав. Це моя оцінна думка. Але воно засноване на щільній статистиці. Її я наводжу нижче.
«Приватбанк» із виведенням $5,5 млрд — далеко не єдиний випадок, коли ГПУ виявилася безсилою. Наведу ще кілька випадків крайнього правового безсилля відомства Юрія Луценка. Інформація від мого джерела, близького до Нацбанку, і сумніватися у ній не доводиться.
Панове депутати, запитайте там у Луценка щодо цих ситуацій. Загальна сума збитків за ними — 174 мільярди гривень. Начебто непоганий спосіб попросити у самого медійного генпрокурора коментар.
Випадок 1. «Дельта Банк» – 129 мільярдів гривень! Майже стільки ж, як у «Привату».
Такої шкоди завдали Микола Лагун і колишні співвласники та менеджери банку - державі, вкладникам, клієнтам. За ідеєю, «розрив» цих хлопців має стати справою офіцерської честі для всіх працівників Генпрокуратури. Саме вони забрали розслідування до своїх рук.
Ну, бл. У законодавстві України є об'єктивна перешкода. Якщо не зафіксовано суму збитків, то нічого і вимагати з колишніх власників. У випадку з «Приватом» ця фіксація відбулася в момент націоналізації. Для банків, переданих Фонду гарантування вкладів, потрібен факт повної ліквідації. А для цього потрібно повністю розпродати усі активи, які потрапили до Фонду. Тоді все, що продано, — йде на компенсації вкладникам та державі. А ті мільярди, які не вдалося отримати, виставляються як рахунок колишньому власнику. Саме тому колишні власники ліквідованих банків сьогодні з усієї сили гальмують реалізацію активів банків. Немає ліквідації – немає справи.
Але у випадку із ГПУ та «Дельтою» — інша історія. Ліквідації банку ще немає. Але є інші епізоди, за якими доведено, що колишні власники та менеджери провели злочинні схеми.
Сума доведених збитків за такими епізодами — на секунду, 42 мільярди гривень. Сорок два ярди!
Статті, щодо яких ведеться розслідування, такі:
ч. 4 ст. 190 - Шахрайство в особливо великих розмірах або вчинене злочинною групою.
ч. 5 ст. 191 — Присвоєння, розтрата майна чи заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем особливо великих розмірах чи злочинної групою.
ч. 2 ст. 200 - Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронних дентгів, обладнанням для їх виготовлення - повторно або за змовою осіб.
ч. 3 ст. 209 — Умисне порушення вимог законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансування тероризму.
ч. 2 та 3 ст. 222 - Шахрайство з фінансовими ресурсами.
ч. 2 ст. 361 - Несанкціоноване втручання в роботу електронно-вимірювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж або мереж електрозв'язку.
ч. 2 ст. 366 - Службове підроблення.
Матеріали у цих справах давно передані і Нацбанком, і Фондом гарантування вкладів та ліквідаторами банків. Розслідуванням цих епізодів займається Генпрокуратура. Причому займається успішно. Микола Лагун гуляє на волі і начебто навіть орендує цілий поверх у модному готелі в центрі Києва. А справи проти нього не рухаються.
Чому? Запитайте у Луценка.
Улюблена тактика слідства у наші дні — відкрити справу, зареєструвати, розпочати збір матеріалів тощо. А потім справа як би зависає. Формально – розслідується.
Чи не розумієте? Ну, це як із справою про розстріли на Майдані.
Чи вартує така послуга грошей? Ну, а ви як думаєте?
Випадок 2. «Фінанси та кредит» – 15,6 мільярдів гривень збитків.
Цю суму банк залишився винен клієнтам та вкладникам, а також державі. З них 3,5 млрд грн — це лише збитки, які завдали колишні власники та менеджери. Тобто ці епізоди можна розслідувати та виносити до суду окремо.
Зокрема, понад 1 млрд грн — лише доведені збитки від шахрайства за посередництва Meinl Bank та Bank Frick&Co.
Але. Генеральна прокуратура також успішно розслідує всі ці епізоди. Тим часом олігарх Костянтин Жеваго вже багато місяців масово виводить застави свого колишнього банку через суди. І дуже схоже, що ці процеси координуються звідкись із Банковою.
Знову ж таки, дорогі депутати, запитайте у Луценка — чому гарантована справа ніяк не рухається?
Випадок 3. "Південкомбанк" - 8,1 мільярда гривень.
Це кейс із тих, за які мав ухопитися Луценко, адже банком володів Руслан Циплаков, не остання людина за часів Януковича.
Доведених епізодів щодо колишніх власників та менеджерів — на 4,8 млрд грн. Зокрема, щодо виведення грошей через Meinl Bank AG — на 800 млн грн.
Де справи? Правильно «розслідуються» Генпрокуратурою.
Підозрюю, Юрій Луценко «нічого не може зробити».
Випадок 4. Укрінбанк — 3,6 мільярда гривень.
Цей кейс особливо знаменний, адже цей банк контролювався колишнім головою НБУ. Володимиром Стельмахом. Звичайно, він заперечує факт свого контролю і навіть подає до суду за найменший натяк на свою причетність. Але, за словами моїх джерел у НБУ, це таки справді він.
Стельмах пам'ятний нам девальвацією 2009 року, напередодні якого відбувся масовий ярмарок рефінансування. Тоді з України вивели десятки мільярдів та спровокували стрибок курсу з 5 до 8 гривень за долар. Постраждали сотні тисяч утримувачів валютних кредитів. Стельмах відмазався за допомогою банківської таємниці та аудиторського висновку однієї з компаній «Великої четвірки».
Після відставки Володимир Семенович багато років очолював наглядову раду «Приватбанку». Так-так, колишній головний банкір країни Стельмах працював на Коломойському і спостерігав усі ті незлічені операції з вимивання активів найбільшого банку країни. І знаєте, нічого не здригнулося в грудях колишнього КДБ-шника та головного банкіра країни. Стійкий він.
Формально, розслідувані епізоди щодо завдання збитків ставляться в основному колишньому голові наглядової ради «Укрінбанку» Володимиру Клименку. Він люто відстрілюється. Юристи «Укрінбанку» борються у судах та підключили важку артилерію в особі деяких депутатів Верховної Ради. Тим не менш, за Клименком задокументовано і передано до Генпрокуратури епізоди приблизно на 2 млрд грн.
До речі, спитайте Луценка — як там справи колишнього банку Стельмаха?
Крім справ, які розслідує Генеральна прокуратура, є ще два кейси, які перебувають у розпорядженні прокуратур, що знаходяться нижче.
Епізод 5. Банк «Михайлівський» – 8,6 мільярдів гривень.
З цієї шкоди колишні власники та менеджери завдали збитків у розмірі 5,2 млрд грн.
Як ми знаємо, Борис Кауфман та Віктор Поліщук публічно відхрестилися від того, що вони мали стосунок до розкрадання грошей. За всіх лямку тягне колишній голова правління «Михайлівського» Ігор Дорошенко. За ним існує добре задокументований набір доказів у сумі 1,5 млрд грн. Ця сума пішла на рахунки двох ТОВ — «ІРЦ» та «КІЦ». Також у переліку «гріхів Дорошенка» — дроблення сум депозитів, фіктивний факторинг, виведення через кредитування, нікчемні операції.
Справа рухається? Не зовсім. Періодично звучать новини про те, що суди накладають арешти на майно Поліщука, наприклад у бізнес-центрі «Гулівер». Але ефекту нема.
Розслідує справу прокуратура Києва. Запитайте там Луценка — за «Гулівером» він точно знає.
Епізод 6. Терра Банк - 9,1 млрд грн.
І знову Руслан Циплаков. Цей банк, який свого часу мав репутацію досить гнучкого, завдав майже 9 млрд грн шкоди державі, вкладникам та клієнтам. Майже вся ця сума документально виводить на слід колишніх власників банку. Руслана Циплакова та Сергія Клименка.
Зокрема, на підприємства Циплакова через інсайдерські кредити було виведено понад 1 млрд. грн.
І що?
Розслідуванням цієї справи займається прокуратура Житомирської області. Треба запитати Луценка, чи до нього щось довезли?
І тепер дуже важливе.
У всіх цих епізодах на 100% брали участь посадовці Нацбанку, куратори та особливо керівники нагляду. Вони щодня збирають у банків звітність, регулярно їздять на перевірки, можуть зупинити будь-яку операцію. Виведення грошей тривало роками — а отже, є десятки та сотні працівників НБУ, які мають як мінімум давати свідчення.
Я впевнений, що свідчення з них зібрані. Невже всі виявилися кришталево чесними?
Запитайте там у Луценка.
Особливо щодо Гонтарєвої.
В тему: Злочинні схеми банкіра Миколи Лагуна (розслідування)
Володимир Стельмах: батько української «банківської мафії» ЧАСТИНА 1
Юрій Луценко. Термінатор української політики
Руслан Циплаков: чи вистачить «Ципу» грошей, щоб не стати смаженим півнем
КОНСТАНТИН ЖОВОГО. ЗЛІТИ І ПАДІННЯ ДОЛАРОВОГО МІЛЬЯРДЕРА
-
Сергій Лямець, опубліковано у блозі автора на сайті Української правди
Підписуйтесь на наші канали в Telegram Facebook, Twitter, ВК — Лише нові особи з рубрики СКЛЕП!